in , ,

«Годинник для президента»: як українці в німецький футбол грали

Україна зрідка виринає в новинах у німецьких ЗМІ. Останні тижні здебільшого писали про українські президентські вибори. Але несподівано для самої України ми взяли участь в ще одних президентських перегонах. Саме завдяки «українському втручанню» Німецький Футбольний Союз (Deutsche Fussball-Bund, DFB) матиме нового президента.

Футбольна спільнота Німеччини раділи відкриттю «Hall of Fame». На відкритті були всі живі легенди місцевого футболу, а ось формально його керівник Райнхард Гріндель (Reinhard Grindel) намагався уникнути спілкування з журналістами. Замість червоної доріжки, він на всяк випадок прийшов через чорний хід. Хмари над ним насувались вже давно…

І ось вже наступного дня німецька преса рясно почала писати про можливу корупцію та дорогі подарунки для Грінделя – лінія захисту президента DFB протрималась декілька годин, після чого він пішов у відставку.

Травлю Грінделя почали з серії гучних статей про подарунок з України – у 2017-му році український олігарх Григорій Суркіс подарував на день народження Грінделя годинник вартістю 6000 євро. Німець не повідомив про цей подарунок DFB і розцінював такий презент від українського футбольного функціонера як приватну справу.
«Український годинник» доповнили дивною історією з іншим місцем роботи Грінделя – у 2016-му та 2017-му році він був членом наглядової ради наближеної до DFB компанії. Про отримані 78000 євро (це 13 годинників 🙂 він теж вирішив не повідомляти своїх колег по DFB.

Отже, про Україну знову згадали в німецьких ЗМІ, і тепер ще довго будуть пригадувати цю історію. Але давайте розбиратись з Грінделем та його годинником.

В дитинстві Гріндель займався футболом у команді «Вікторія Гамбург» – на відміну від прославлених футбольних німецьких функціонерів, на серйозному рівні у футбол він ніколи не грав. Проте з юнацьких років він цікавився політикою – прийшов до молодіжного відділу християнських демократів (CDU), де терпляче зростав по партійній лінії.

Тому загалом не дивно, чому хлопець з таким бекграундом та зв’язками почав робити гарну кар’єру вже як журналіст на німецькому громадському телебаченні ZDF, стрибаючи з однієї керівної посади на іншу.

Проте захоплення дитинства його не відпускало, і Гріндель повертається у футбол політику. З 2002-го року він член німецького Бундестагу від правлячої CDU. Тут він вже обіймає ключові посади в комітеті з питань спорту.

Також у Бундестазі він запам’ятався одним дивним голосуванням. Депутати розглядали поправки до закону про запобігання хабарів для депутатів – рядовий закон, за який формально повинні були б проголосувати всі. Так воно і сталось – 582 «за», 3 «проти» та семеро депутатів «утримались». Гріндель один з цих семи.

Але влітку 2016-го року він вирішив все ж згадати про футбольну юність. Цього разу він не зміг «утриматись» від посади голови Німецького футбольного союзу. До того він працював з DFB на громадських засадах, за що його теж критикували. Але вже отримавши офіційну посаду, йому довелось скласти мандат депутата.

Наступні два роки довірена йому збірна Німеччини та весь німецький футбол пережили низку скандалів. Від історії з турецьким «легіонером» збірної Месутом Озілом, який робив селфі з Ердоганом, до дивного подовження контракту з тренером збірної, що провалив ЧС-2018 в Росії.

Проте на особистому фінансовому фронті у нього все було гарно. Він отримав посаду у виконавчому комітеті УЕФА, а також був представником УЕФА при ФІФА (є виявляється і таке). Обидві посади він не збирається залишати, а річна зарплатня на таких відповідальних позиціях складає приблизно півмільйона євро (більше ніж 80 «українських» годинників на рік).

Нагадаю, що Григорій Суркіс до лютого 2019-го року був віце-президентом УЄФА.

Годинник розбрату
Якщо для пересічного німця годинник за 6 тисяч євро це вже розкіш, то насправді десь стільки може коштувати початкова модель популярних марок. І це буде навіть не золотий корпус.

Тим не менше, годинник – це завжди приємно. По-перше, це красиво. По-друге, це навіть не хабар, а прояв поваги. І до речі, ринок вживаних годинників доволі жвавий по всій Європі. На відповідних сайтах можна з певним дисконтом купити чи продати будь-які моделі.

Однак, треба звичайно окремо згадати, що з тими годинниками німецьким футбольним функціонерам як пороблено. У 2014-му році розгорівся скандал з федерацією футболу Бразилії, яка дарувала представникам ФІФА годинники вартістю по 20-25 тисяч євро.

Колишній голова DFB Вольфганг Нірсбах одразу зрозумів в чому річ і відправив годинник назад бразильським чиновникам. А ось член виконавчого комітету ФІФА Тео Цванцігер тільки після запитань журналістів знайшов серед подарунків нерозпакований годинник. Всяке буває.

Журналісти останнім часом так завалили Гріндела запитаннями, що йому довелось навіть перервати інтерв’ю для Deutsche Welle. Забагато незручних запитань на квадратний метр.

Але активніше за всіх його атакували в таблоїді Bild. Хоча і тут всяке бувало, так у далекому 2009-му році представники правління ФК «Гамбург» подарували годинник за одну тисячу євро спортивному редактору Bild-а. І хоче там дійсно мова йшла більше про гарний жест збоку клубу, але осад певний осад залишився.

Внутрішня боротьба у DFB
Ясна річ, що справа тут не в українських годинниках чи різних посадах Грінделя, а у внутрішній боротьбі за розподіл посад у DFB. Сама по собі ця громадсько-спортивна організація налічує понад 7 млн членів по всій Німеччині. Для порівняння: всі разом німецькі партії мають близько півтора мільйона членів.

Вже зараз на посаду президента активно пропагують колишнього капітана «Баварії» Філіпа Лама. До речі, свого часу провідний функціонер мюнхенського клубу Карл-Хайнц Румменігге забув задекларувати в аеропорті Мюнхена пару дорогих годинників Rolex на суму 100 тисяч євро, які йому подарували у Катарі. Митниця не дала добро і гучна справа завершилась вироком та штрафом у 250 тисяч євро.

Але окрім «баварського» клану на цю посаду є декілька інших претендентів. Так чи інакше, але «політики» з християнських демократів будуть змушені віддати цей пост комусь з «футболістів».

Загалом багато журналістів дивуються, чому наступний Чемпіонат Світу буде проходити саме в Катарі. Свого часу також багато журналістів дивувались проведенню Чемпіонату Світу в Росії чи Чемпіонату Європи в Україні та Польщі. Власне, саме за «годинникової» каденції Грінделя німці отримали ЧЄ-2024.

Під кінець дня німецькі ЗМІ почали докладніше писати про Україну. Пригадали Суркісу та «Динамо» Київ стару історію з шубами та спробою підкупу судді у далекому 95-му році, написали про старі зв’язки з Медведчуком і пов’язали все це з Кремлем.

Німецькі ЗМІ люблять писати про олігархів зі Східної Європи, яких цього разу на радість місцевим журналістам вдалось поєднати з найпопулярнішою розвагою німців – футболом. Отже, вітаю, DFB отримає нового президента за безпосередньої «української» участі.

Антон Павлушко для LB

5 років з початку війни з Росією німці ведуть з Україною подвійну гру

У Берліні відбудеться концерт українського гурту ONUKA