Стартувала щорічна кампанія декларування доходів громадян – 2018. В ЗМІ з’являються неоднозначні роз’яснення фіскалів, хто з українців повинен подавати щорічну декларацію і платити податок.
Фіскальна практика 
країн із розвинутою економікою та сталою демократією передбачає подання щорічних декларацій про доходи усіма громадянами країни – т. зв. загальне декларування. В Україні річна декларація подається окремими групами осіб в залежності від виду одержуваного ними доходу. Однією з таких чисельних груп є особи, які одержують доходи з іноземних джерел. Пропонуємо з’ясувати, хто з них справді повинен декларувати доходи та сплачувати податок, що цікавить інспекторів ДФС і які документи слід підготувати, якщо доводити власну правоту в суді.
Читайте також: ЯК ОПЛАЧУЮТЬСЯ ПОДАТКИ В УКРАЇНІ, ТИМИ, ХТО ОФІЦІЙНО ПРАЦЕВЛАШТОВАНІ ЗА КОРДОНОМ
Якщо ви одержуєте грошові перекази з-за кордону
За загальним правилом, якщо упродовж звітного року ви одержували грошові перекази з-за кордону на рахунок у банківській чи фінансовій установі, то на думку податківців і у суворій відповідності до ст. 179 Податкового кодексу України вам слід заповнити річну декларацію та сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб і 1,5 % військового збору від таких доходів. Одержані євро, долари і фунти переводяться у грошову одиницю України за офіційним курсом НБУ на момент одержання доходу (п. п. 164.4 ст. 164 ПКУ). Для правильного заповнення декларації громадянам слід також вести облік власних доходів і витрат, зберігати первинні документи, квитанції, меморіальні ордери та ін. протягом 1095 днів від моменту подання декларації. Все нібито зрозуміло, але є нюанси.
Насамперед, інформація про грошові операції фізичних осіб в банках України надійно захищена ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банківська таємниця не дає можливості працівникам фіскальної служби довільно дізнатися про суми грошових коштів, одержаних власниками рахунків. Таку інформацію податківці можуть одержати лише на офіційний письмовий запит за обов’язковою згодою особи – власника рахунку або за його особистим зверненням до банку. Якщо вашої згоди немає – немає і даних. Тому спіть спокійно – без офіційних документів визначити доходи особи та донарахувати їй податки нереально. Виключенням є порушення кримінального провадження стосовно такої особи. Також при одноразовому одержанні коштів в сумі, що перевищує 150 тис гривень в еквіваленті, громадянин може зацікавити Державну службу фінансового моніторингу, яка, в свою чергу, може поділитися інформацією з ДФС. Тому грошові перекази на великі суми (150 тис грн і більше) слід планувати, щоб не тривожити чиновництво марно.
Читайте також: УКРАЇНЦІ ПОБИЛИ РЕКОРДИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ З НІМЕЧЧИНИ ЗА П’ЯТЬ РОКІВ СУМУ
Наступний неоднозначний момент – власне дефініція доходу. Адже Податковий кодекс оперує саме терміном «доход», «податок на доходи» в розумінні оподаткування. Чи є грошовий переказ сам по собі доходом?.. Насправді зарахування коштів на рахунок особи зовсім не свідчить про одержання нею доходу. Ці кошти могли надійти в якості поворотної матеріальної допомоги, аліментів, надання позики, повернення раніше наданої позики тощо. Тому стверджувати, що грошовий переказ з-за кордону є однозначно доходом і нічим іншим, передчасно. Особливо, якщо у вас збережені документи, які свідчать про інший зміст операції (договір позики, напр.). Позика та її повернення, одержання аліментів не мають за собою юридичних наслідків у вигляді виникнення податкового обов’язку.
З іншого боку, податківці часто-густо трактують грошові перекази з-за кордону як подарунок в розумінні законів про оподаткування. Кошти, які подаровані фізичній особі, дійсно підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для оподаткування спадщини (стаття 174 ПКУ). Якщо погодитися із таким трактуванням грошового переказу, важливо встановити, ким доводиться обдаровуваний дарувальнику. Переважно грошові перекази з-за кордону передають одне одному члени родини: мама – дітям, чоловік – дружині, діти – батькам. Податковий кодекс України таких осіб називає членами сім’ї першого ступеня споріднення. Це батьки, чоловік або дружина, діти, в тому числі усиновлені. Для подарунків в межах таких стосунків запроваджена нульова ставка податку (п.п. 167.3 статті 167 ПКУ). Якщо ставка податку на доходи фізичних осіб є нульовою, то з таких операцій не справляється і військовий збір. Аналогічна позиція стосовно неоподаткування коштів в межах сім’ї викладена і в Сімейному кодексі України, ст.75 якого прямо зобов’язує подружжя підтримувати одне одного матеріально. Сімейний кодекс також містить зобов’язання для батьків матеріально забезпечувати дітей до досягнення ними 18-річного віку, а для дорослих – підтримувати перестарілих батьків. Тому рух коштів між членами сім’ї аж ніяк не можна вважати одержанням доходу в розумінні ПКУ.
Читайте також: БЕЗЛІМІТ БЕЗ ДОВІДОК – НОВІ ПРАВИЛА ВВЕЗЕННЯ ВАЛЮТИ В УКРАЇНУ
Аналогічна ситуація, якщо кошти надсилає бабця онуку або сестра – братові. Для членів сім’ї другого ступеня споріднення (бабця, дід, онуки, брат, сестра) з 01 січня 2017 року також застосовується пільгова 0% ставка податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) замість стандартної 18%. Крім того, із сум таких подарунків не справляється і військовий збір 1,5%.
Зрозуміло, що у випадку одержання грошового переказу від сторонньої особи або якщо родинний зв’язок не може бути доведено документально, суми таких коштів мали би бути задекларовані і оподатковані у загальному порядку. Проте поки ст. 62 про банківську таємницю діє, декларування сум грошових коштів, одержаних з інших країн у формі переказу, залишається добровільною справою для громадян України.