Перейти до вмісту
Home » Новини Німеччини » Зустріч у Парижі: зради не сталося?

Зустріч у Парижі: зради не сталося?

  • від

Вчора у столиці Франції президент Зеленський і президент Путін вперше зустрілися віч-на-віч. Цього чекали, цього побоювалися, а тепер це сталося – і світ рухається далі. Ми ж дивимося, що пишуть про переговори Нормандської четвірки в українських та німецьких виданнях.

Українська правда

Не зрада. «Як та у чому Зеленський переміг Путіна на саміті в Парижі» – так починається стаття українського оглядача міжнародних новин Сергія Сидоренка. Автор пише, що загальний настрій учора – це «троє проти одного», де Росія все ще залишається у європейській ізоляції. Переважно – через свою ж погану поведінку: Німеччина нещодавно вигнала двох російських дипломатів через історію з вбивством громадянина Росії в Берліні, а у Франції лунали звинувачення, що російські хакери робили атаки на президента Макрона. 

Мінські угоди. Інший позитив для України – Німеччина та Франція загалом підтримали ідею Зеленського, що Мінські домовленості можна коригувати. Відкритим залишається питання, що має буде першим: контроль України над своїм східним кордоном чи проведення виборів. Вчора європейці схилялися все ж до першого варіанту.

Обмін в’язнів. Вчора пролунали й обіцянки, що Україна з Росією домовилася повернути ще кількох людей. Йдеться про полонених на територіях окупованого Донбасу. Втім, цих обіцянок немає на жодному папері, а це розв’язує руки російського президента сказати пізніше, що «Росія тут ні до чого, домовляйтеся з ЛНР та ДНР». Будемо сподіватися на краще!

Газ. Куди ж без нього. Хоч чимало експертів і наголошувало, що обговорювати справи «Нафтогазу» та «Газпрому» на зустрічі «нормандців» буде не коректно, про це говорили і домовилися, що а) переговори триватимуть і надалі, бо Україна не згодна підписувати угоду на транзит газу лише на 1 рік; б) Росія поверне Україні борг у 3 млрд доларів США не грошима, а газом. Що ж, не без компромісів, але й не суцільний програш.

Süddeutsche Zeitung

«Переможця звати Путін» – такий допис з’явився у Мюнхенській газеті сьогодні вранці. Пише журналіст Флоріан Хассель з Варшави. 

Жодних серйозних поступок. Автор вважає, що російський президент відбувся малою кров’ю та може надалі спокійно продовжувати свою агресивну політику на Сході України. Тим паче, що це допомагає йому тримати Україну подалі від НАТО та ЄС, тому на виведення військ нам радять поки не чекати. А Україна має бути готовою до замороження конфлікту і тривалої боротьби.

Frankfurter Allgemeine Zeitung

«Зрушення у скам’янілому процесі» – пише Міхаела Віґель з Парижу. Журналістка, очевидно, надихається словами канцлерки Меркель про те, що Мінські домовленості можуть бути гнучкішими. Пані Віґель пише, що вчорашня зустріч – це вже прогрес, що припинення вогню досягнуто, а до кінця року має статися й повне розведення військ. Втім, для німців такі заяви є очевидними і логічними: з погляду європейців, у Парижі зроблено усе можливе, щоби натиснути на Росію та нагадати про виконання Мінських домовленостей. Незадоволеним же залишився лише український президент, який зізнався, що «очікував більшого» від переговорів. У цій статті німці не відмовляють собі у легкому знущанні з Франції, ніби-то та завжди буде солідарною з Німеччиною, коли йдеться про міжнародні відносини.

Deutsche Welle

«Саміт на російський смак» – так оцінює вчорашню зустріч Бернд Ріґерт. Німецький журналіст помічає, що єдності між Францією та Німеччиною все ж бракує, а говорити з Путіним європейцям стає усе складніше, тому останній міг почуватися вчора досить комфортно. Як це пояснити: а) не секрет, що у французів та німців хотіли б вести бізнес з Росією без санкцій; б) їм важко, бо у порівнянні з 2014 роком Америка теж не дуже допомагає, адже президент Трамп вважає Путіна «досить хорошим хлопцем»; в) особистий політичний вплив пані Меркель сьогодні набагато менший, аніж це було за попередньої нормандської зустрічі. Дається взнаки падіння власного рейтингу. Тому «Німецька хвиля» радить Україні бути досить обережними і готуватися до наступної зустрічі за чотири місяці. Бо саме там будуть обговорювати політичну частину домовленостей (вибори на Донбасі, наприклад). А станеться це, скоріш за все, у Берліні.