Німеччина виявилася однією з тих держав, де активні політичні дебати фактично завмерли із впровадженням карантинних обмежень.
Тож коли на початку травня відбулося їх суттєве послаблення, політики теж вирішили не пасти задніх і повернутися до звичного життя або ж з критикою уряду, або ж з перебранками всередині правлячої коаліції чи навіть окремих партій, які до неї входять.
Що ж змінилося в німецькому політичному житті після карантину? І чи змінилося взагалі?
В якому стані німецька політика напередодні головування в Раді Європейського Союзу?
Тріумф Меркель
Ще в другій половині квітня, коли епідемія COVID-19 у Німеччині почала поволі відступати, здавалося, що всі “лаври” за ефективне антикризове управління відійдуть урядові й особисто канцлерці Меркель.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НІМЕЧЧИНА ПОСЛАБИТЬ ВИМОГУ ОБОВ’ЯЗКОВОГО 14-ДЕННОГО КАРАНТИНУ ДЛЯ ПРИЇЖДЖИХ
Ще на початку березня очільниці німецького уряду довіряло заледве 35% німців.
Нині ж, за даними RTL/ntv, діяльність усього кабінету схвалюють 60% опитаних, а роботу Меркель позитивно оцінюють взагалі 72% респондентів.
Не менш стійкими лишаються і показники християнських демократів, котрих від середини квітня стабільно підтримують 37-38% потенційних виборців.
І ці рейтинги мають усі підстави вважатися обґрунтованими. Адже оперативне запровадження карантинних заходів, постійна комунікація з епідеміологами та громадянами, а також порівняно добрий стан німецької медичної системи – це заслуга уряду і його очільниці, чому слід віддати належне.
До того ж уряду вдалося оперативно розробити та затвердити в парламенті пакет фінансової підтримки економіки в розмірі 156 млрд євро.
Тож і не дивно, що від критики канцлерки та урядової політики відмовилися як традиційні скептики всередині самої правлячої коаліції на кшталт голови МВС Горста Зеєгофера чи одного з кандидатів на посаду голови ХДС Фрідріха Мерца, так і опозиціонери, за винятком хіба що правопопулістської AfD.
Між двох вогнів
Втім, вже на початку травня політичні дебати активізувалися, насамперед, стосовно послаблення карантину. Для цього загалом склалися всі необхідні умови, адже кількість нових захворювань на COVID-19 знижувалася, а смертність залишалася на низькому рівні.
Втім, федеральний уряд не поспішав з “розморожуванням” країни та економіки. В цьому випадку вагому роль відігравала сама Меркель та голова відомства канцлера Хельге Браун, які постійно консультувалися з епідеміологами й отримували від них попередження про те, що можливі послаблення можуть спровокувати нову хвилю захворюваності.
Тож уряд потрапив під критику одразу з двох боків, причому навіть з боку соратників Меркель по партії.
Так, представники економічних кіл в ХДС/ХСС, зокрема ексміністр транспорту Петер Рамсауер, зазначали, що епідеміологи не можуть зрозуміти втрат, які понесе економіка через продовження карантинних заходів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: НІМЕЧЧИНА ВИДАЛА ДРУГИЙ ПАКЕТ СОЦІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ ЧЕРЕЗ ПАНДЕМІЮ ХТО ЇЇ ОТРИМАЄ
З іншого ж боку, проти канцлерки повстали і керівники федеральних земель. Зокрема, уряд Саксонії-Анхальт, де загалом було зареєстровано лише 1500 випадків COVID-19, ще 4 травня суттєво послабив карантин, дозволивши не лише зустрічі до п’яти осіб, але й відкриття ресторанів і перукарень.
Однак чи не найбільшим критиком канцлерки став прем’єр землі Північний Рейн-Вестфалія й один із потенційних кандидатів на лідерство в ХДС Армін Лашет, котрий зажадав суттєвого “розмороження” сфери послуг у найбільш населеній землі ФРН.
Зрештою, Меркель довелося йти на поступки перед регіональними керівниками, дозволивши зустрічі двох людей, які не проживають в одному домогосподарстві, відкриття усіх магазинів, тренування на вулиці, поступове відкриття ресторанів та навіть матчі Бундесліги без глядачів.
Коаліція згадала про суперечки
Послаблення карантину розморозило й політичні суперечки всередині “малої великої коаліції”.
Партнери ХДС вимагають від канцлерки і християнських демократів виконання двох ключових для себе обіцянок, зафіксованих в коаліційній угоді.
Основна з них – це впровадження мінімальної пенсії на федеральному рівні.
Зазначимо, на відміну від звичних українським громадянам фіксованих виплат, німецька “мінімалка” виглядатиме як доплата до пенсій громадянам пенсійного віку з низькими доходами. При цьому розмір цієї доплати залежатиме як від регіону, так і від трудового стажу.
Очікується, що вона має розв’язати проблему наднизьких пенсій у східних землях, успадковану з часів колишньої НДР.
Проте християнські демократи вважають механізм нарахування “мінімалки” занадто складним і критикують есдеків за те, що доплати потенційно можуть отримати й особи з порівняно високим рівнем доходу.
Іншим питанням, довкола якого вже точаться суперечки, є розширення обов’язкової квоти жінок у наглядових радах підприємств, які мають понад 2000 співробітників й акції котрих обертаються на біржах.
Відповідний проєкт був представлений ще в лютому, однак його розгляд був відкладений у зв’язку з пандемією.
А тепер голова німецького мінекономіки Петер Альтмаєр погрожує міністерці у справах жінок Францішці Гіффі відхилити цей проєкт під час голосування на засіданні уряду як такий, що створює додаткове навантаження на підприємства в умовах кризи.
Курс на інтеграцію
Епідемія вплинула і на очікуване з липня по грудень поточного року головування Німеччини в Раді Європейського Союзу.
Впродовж тривалого часу німецька сторона зволікала з представленням свого бачення як роботи в цьому органі євроспільноти.
Ще до спалаху пандемії кабінету Меркель закидали недостатню увагу до цієї події, стосовно голови МЗС Гайко Мааса лунали нарікання щодо браку комунікації з партнерами по ЄС, а міністра економіки Петера Альтмаєра взагалі звинувачували в системному прогулюванні засідань Ради міністрів ЄС у його профільній конфігурації.
Втім, наприкінці квітня в цьому питанні нарешті намітилися зрушення.
Так, 29 квітня голова німецького МЗС в заяві для преси окреслив пріоритети головування ФРН у Раді міністрів ЄС. Звісно, основна увага буде сконцентрована на протидії пандемії та подоланні економічної кризи.
Одночасно німецька сторона працюватиме над прогресом у сферах цифрової трансформації, захисту довкілля та продовжить роботу над параметрами бюджету ЄС на період після 2021 року.
Іншим пріоритетом може бути продовження переговорів про зони вільної торгівлі.
І хоча ключова подія з розряду питань торгівлі – а саме саміт ЄС-КНР, який планувався в Лейпцигу в період німецького головування, – зараз під великим знаком питання, німецьке мінекономіки хоче надати імпульсу переговорам про вільну торгівлю з Австралією й Новою Зеландією.
Окрім того, ФРН планує працювати над оновленням договору про вільну торгівлю з Чилі та укладенням торговельної угоди з Індонезією. Також цілком ймовірно, що знову стане актуальним питання про лібералізацію торгівлі між ЄС та об’єднанням південноамериканських країн МЕРКОСУР.
Ця угода була відхилена австрійським парламентом у вересні 2019 року. На додачу в серпні минулого року французький президент Макрон заявив про несприйняття документа через недотримання екологічних стандартів в країнах МЕРКОСУР та опозицію французьких фермерів. Тож Німеччина, високотехнологічна промисловість якої, вочевидь, виграє від відкриття південноамериканських ринків, доведеться переконувати партнерів підтримати угоду.
Позитивним аспектом в плані подолання економічної кризи є й нещодавно узгоджений канцлеркою Меркель та французьким президентом Макроном план створення фонду економічної відбудови в рамках ЄС, до якого планується закласти 500 млрд євро, які будуть запозичені на фінансових ринках.
На переконання Єврокомісії, фінансування з цього фонду має відбуватися в тісному зв’язку з видатками спільного бюджету на 2021-2027 роки. При цьому, на відміну від кризи єврозони початку 2010-х років, в даному випадку йтиметься не про запозичення окремих країн-членів, а Європейського Союзу в цілому.
Таким чином, держави-члени, які отримуватимуть допомогу з цього фонду, не будуть зобов’язані самостійно виплачувати отримані кошти. Тож, вочевидь, німецькому головуванню доведеться опрацьовувати механізми управління цими борговими інструментами й шукати способи їх погашення після 2027 року.
Такий крок вже становить прорив для німецької політики.
Адже в часи кризи 2010-х років саме небажання ФРН створювати “спільні борги” для Європейського Союзу було чи не основним об’єктом критики з боку інших держав-членів, насамперед, тих, котрі постраждали від падіння економіки.
Натомість нинішня ініціатива зі створення фонду відбудови може покласти початок новому витку інтеграції всередині євроспільноти, який включатиме як фінансові аспекти, так і, наприклад, питання охорони здоров’я, на чому наполягає голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
Автор: Віктор Савінок,
аспірант факультету політології та журналістики Університету Марїі Кюрі-Склодовської в Любліні (Польща).
______________________________________________
Запрошуємо приєднатися до групи у Facebook
“Українці в Німеччині – територія вільного спілкування”
