Одні називають Степана Бандеру героєм, інші – ворогом і бояться навіть після смерті. Треті – взагалі нічого про нього не знають.
Рівно 110 років тому у селі Старий Угринів на Прикарпатті народився Степан Бандера.
На малій батьківщині про провідника українських націоналістів знають усі – від великого до малого гордо кличуть себе “бандерівцями”.
З дитинства хлопчик був свідком розмов про те, що Україна має вибороти власну державу. Адже його батько був депутатом до парламенту ЗУНР і капеланом Галицької армії.
Місцева мешканка Оксана Поліщук каже: її бабуся працювала кухаркою у родині Бандер. Розповідала, що усі семеро дітей священика – дві доньки і п’ятеро синів – були добре виховані і грамотні. А от Степан ще й відзначався неабиякою сміливістю.
Я не знаю, скільки йому років тоді було, бабуся розповідала, що він вистроїв кілька хлопців на білих конях, і всі займалися. Вони трюки робили, він сміливець такий був,
– розповіла мешканка Старого Угринова Оксана Поліщук.
Степан Бандера змалку відзначався цілеспрямованістю, каже директор Музею Бандери, який у селі з’явився у 2000 році. Зокрема, через проблеми зі здоров’ям Степана не хотіли приймати до організації “Пласт”, проте хлопець таки домігся свого.
В нього були труднощі із суглобами. Однак це спонукало Степана Бандеру розвивати своє фізичне здоров’я. Він активно займався спортом для того, щоб все ж таки вступити до Пласту. І за третьою спробою йому це вдалося реалізувати,
– наголосив директор Музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослав Коретчук.
В експозиціях музею зберігається посмертна маска Степана Бандери, його особисті речі та низка світлин, зокрема, і родинних. А ще тут є посвідчення та документи на ім’я Stefan Popel, під яким проживав Бандера останні роки у Європі.
Якщо у перші роки існування музею туристів до Угриніва приїздило небагато, то після втечі Януковича та військової ескалації на Донбасі, їх суттєво побільшало.
З початком війни ми почали дуже часто сюди їздити. Багато друзів з Центральної України, зі Сходу цікавляться. Коли вони приїжджають до нас в гості, ми постійно показуємо їм нашу історію,
– сказала відвідувачка музею Леся Качурова.
Проте знаковим у формуванні Бандери як націоналіста стане саме Львів. Сюди юний Степан приїхав навчатись у 1928 році. Вступив він тоді на рільничо-лісовий факультет Львівської політехніки. Під час навчання у Львові Степан вступив в Організацію Українських націоналістів. Згодом став її провідником.
Головною метою свого життя Бандера вважав здобуття Україною незалежності. І практично реалізував мрію спочатку Другої світової, – прокоментував історик Микола Посінович.
На восьмий день війни 30 червня 1941 року у Львові ОУН проголосила Акт відновлення державності. Через кілька днів Бандеру вже допитували гітлерівці. А потім запроторили на три роки до в’язниці. Після війни лідер ОУН так і не зміг повернутися на Батьківщину. І за кордону розвернув антибільшовицьку діяльність.
Постать Бандери є дуже заміфологізована ми не знаємо його як борця за незалежність, але знаємо штампи, міфи які побутують в польській російській, єврейській та німецьких пропагандах, – додав історик Посінович.
Останні роки життя Бандера провів у Мюнхені. У 1959 році Бандер, за наказом Хрущова, убили. Агент вистрілив провіднику націоналістів в обличчя струменем розчину ціанистого калію. Поховали Бандеру у Мюнхені.
А в його рідному селі є символічна могила. Поряд із хатою-музеєм встановили хрест, привезений із Німеччини.