Для західних брендів в Україні шиють ще з 1990-их, повідомляє “Українська газета” в Німеччині, посилаючись на Українську правду (Життя).
З відкритих джерел – із даних брендів про їхніх постачальників, веб-сторінок фабрик, інтерв’ю з директорами та журналістських матеріалів – можна дізнатися, що в Україні шиють для C&A, Adidas, Asos, Hugo Boss, Mark&Spencer, New Balance, PVH, Triumph, Saint James, та багато інших.
Діяльність цих українських фабрик часом привертає увагу преси, але зазвичай у схвальному ключі. Лише зрідка згадується низька оплата праці – і то радше як перевага українського виробництва для західних брендів.
Умови праці та наслідки низької її оплати для працівників і працівниць рідко потрапляють у фокус.
Артем Чапай, Анна Оксютович та Оксана Дутчак за підтримки Clean ClothesCampaign, Rosa Luxemburg Stiftung і Südwind Institut,у вересні 2016 року, березні та липні-вересні 2017 року провели дослідження цієї теми.
Всього було опитано 51 найманих працівниць і працівників із 8 фабрик, які шиють для західних брендів (вищезгадані бренди не обов’язково шиються на тих фабриках, які досліджувалися).
Ось невеликий підсумок їхніх напрацювань, та основне – пряма мова працівниць.
 |
| Для західних брендів в Україні шиють ще з 1990-их. Це і титульне фото були зроблені в рамках дослідження |
“Я йду на роботу на роботу на 7.30 і працюю до 16, а потім я беру роботу додому, пришиваю бирки і працюю вдома – і в суботу і в неділю, моя робота – моє хобі (іронічні нотки), у мене немає вихідних. Моя робота – яд у мене в крові. Як наркотик, я вже тричі звільнялася, а потім поверталася.”
Кравчиня, 49 років
ОПЛАТА ПРАЦІ
Середня зарплатня у “мертвий сезон”, коли замовлень від брендів немає, або їх вкрай мало, складає 2778 гривень “чистими”.
У “мертвий сезон” працівники і працівниці часом отримують менше мінімальної зарплатні, хоч і можуть при цьому працювати 40 годин на тиждень. Найменша зафіксована зарплатня у період дослідження становила 1400 гривень (січень 2017 року).
Середня зарплатня у “гарячий сезон” становить 3647 гривень.
Найвища зарплатня, зафіксована під час дослідження – 7140 гривень (липень 2017 року, після зміни жінка брала роботу додому).
“Ми робимо очень качественний продукт. Але немає достойної оплати. Яке може бути задоволення чи бажання працювати? На виробі стоїть цінник 220 євро, який шию, навіть половини тої суми не отримую”.
Кравчиня, 37 років
“Хозяин хорошо получает. Ведь у меня до инфляции было 150 долларов, а сейчас 70. А ему то что – все в евро платят! Я все прекрасно вижу, что один пиджак стоит 160 евро. А у меня 70 – месячная зарплата. Но если хозяину бренды больше и дадут, он нам больше не даст.
Все боятся и молчат. А если есть “выскочки”, им говорят просто: “Не нравится? Ворота вон там”… (Платят) даже не минималку. Сейчас минималка 3200 грязными. Мне дают 2900 грязными. 300 дописывают для проверок. А в этом месяце тысячу допишет наверное. На бумаге выполняют закон, по-факту платят меньше минималки, когда нет заказов.”
Кравчиня, 49 років
“Хочеться, канєшно, щоб більше платили – ну хотя би, я кажу, хотя би воно було… ну хотя би хай три з половиною (тис.грн.) була зарплата. ХОТЯ БИ! Там отчислили, я ж кажу, ну на руки хоть шоб дали.”
Кравчиня, 33 роки
“Ми шиємо або для АТО, або на Європу. Воєнка більше дає (грошей робітницям). Я думаю, це од хазяйки залежить, а не від ваших брендів. Напрімєр, плаття коштує 199 євро, дєвочки думали, заработають. А тепер жаліються на расценки, що дуже мало заработали. Це французька фірма.”
Кравчиня, 56 років
 |
| “Я все прекрасно вижу, что один пиджак стоит 160 евро. А у меня 70 – месячная зарплата”. Фото Forewer/Depositphotos |
ПОНАДНОРМОВІ
Оскільки кравчині отримують зарплату не погодинно, а від виробітку, то навіть для того, щоб отримати мінімальну зарплатню, їм часто доводиться залишатися на 1-2 години довше кілька разів на тиждень.
Іншими словами, норми виробітку часом встановлюються такі, що їхнеможливо виконати протягом 40-годинного робочого тижня.
Ситуація дуже залежить від операції, над якою працює кравчиня, бо норма виробітку може різнитися від операції до операції.
“Ми зараз шиємо курточки по 199 євро. Знаєш, скільки мені платять з однієї? 38 копійок! І звідки беруться оті нормативи, я не пойму? У мене норматив – вивернути 350 в день курточок, а я встигаю десь 200.
Як вони ту норму щитають, я не знаю. Та їх тільки перекласти з місця на місце стільки не встигнеш. Звідки цей норматив? Ну і получається, що я його не виконую.
От дивись. Графік з 7:30 до 16:00, а я сиджу до 17:00. І то потім показують – що дівчата заработали знаєш скільки? Зароблених 1000 до 1500 грн. А решту вона мені каже, я тобі “учту” і “доплачу”. “Я ж добавила”. Тобто ніби не я заробила, а вона мені доплачує. Ти поясни. Ти що, зі свого кармана доплачуєш мені до мінімалки? Я цього не розумію. Так ніби я даже мінімалку не заработала. А расценки просто смішні. Шиємо зараз “ексклюзив” (сарказм). Париж. То на нас за кожен шов, за кожен міліметр кричить”.
Кравчиня, 38 років
У “гарячий сезон”, коли замовлень багато, кравчині змушені працювати по 1-2 години понаднормово щодня, часом до 4 понаднормових годин у день.
Окремі жінки говорили, що беруть ще й роботу додому, або ж бувало залишаються ледь не до ранку, щоб встигнути виконати замовлення.
Робота в суботу також є поширеною.
“Вихідний один, що того вихідного дня, весь день на кухні за плитою. Спілкування – лише на роботі, більше немає часу. Я маю понаднормові щодня, коли 10, коли 12 (год)”.
Кравчиня, 60 років
“Хотіла б трохи віддихнути, так треба, Боже, віддихнути (з притиском). Я дуже домашня, люблю в’язати, шити. Моє хобі – кролики. Ні, я не рву траву, чоловік рве, у мене немає часу”.
Кравчиня, 55 років
 |
| У “гарячий сезон”, коли замовлень багато, кравчині змушені працювати по 1-2 години понаднормово щодня. Фото OlgaZakrevskaya/Depositphotos |
УМОВИ ПРАЦІ
Більшість з досліджених фабрик є великими спорудами, побудованими ще за радянських часів, часто у них зроблені нові ремонти.
Але при цьому на фабриках немає кондиціонування, тож температура влітку може сягати 35-40 градусів за Цельсієм.
Приміщення швидко нагріваються через дах та великі вікна.
Нагріваються вони і через роботу устаткування, особливо через прасувальні преси.
“У нас дуже жарко на роботі (гримаса на обличчі). Важко… Було минулого чи позаминулого року, що тиск у жінки піднявся, їй стало погано, пішла додому, а на третій вдень вона вдома не встала, вмерла”.
Кравчиня, 49 років
“Навіть якщо більше грошей оті бренди дадуть – заки до людей дійде… Он ремонт робили, а людям зарплату не повишали”.
Комплектувальниця, 58 років
Саме влітку, коли наступає традиційна пора відпусток, на фабриках найбільше замовлень. Тому піти у відпустку влітку – вкрай важко.
Більше того – часто працівники і працівниці взагалі не мають вільного вибору, коли скористатися цим законним правом.
Їх просто відправляють у відпустку в “добровільно-примусовому порядку” коли немає замовлень – восени, весною, взимку.
“(Яка) у нас відпустка? Якраз коли ми б хотіли відпустку, влітку, тут таке робиться, що цілими днями сидимо. А коли не хочемо – нас відправляють.
Так, оплачувана – платять ту саму мінімалку – але не тоді, коли ми хочемо, а коли нема замовлень. Ні, не на всі 24 дні за раз, а можуть на тиждень, на два. Тоді, коли їм треба. Нам це не нравиться, але що ти зробиш. Які скарги? Не подобається – пішла. На твоє місце завжди є багато охочих”.
Кравчиня, 40 років
ВИЖИВАННЯ
При цьому виникає логічне запитання – як ці люди виживають із такою зарплатнею.
Шляхів виживання кілька. Однин із основних – жорстка економія на всьому. На їжі, лікуванні, одягу, відпочинку. Часом доводиться жити в борг.
“Спасає те, що у магазинах знакомі, пишуть на хрестик продукти. Я ось сьогодні получила зарплату, то йду по магазинах віддаю борги. (ми заходимо в магазин “Продукти”, за прилавком чоловік-продавець, жінка говорить йому): Ви десь думаєте, що я вообще совість потєряла, не приходжу…”
Кравчиня, 49 років
“На оплату комунальних йде 80%, на їжу 20%. Мені важко сказати скільки би треба було тратити на їжу на тиждень, у мене на їжу дуже мало йде, не купую продуктів, не знаю цін. Я їм дуже просту їжу”.
Кравчиня, 45 років
“Якби більшу зарплату, щоб відкладати хоч щось. А так ви бачите, у мене зубів нема. Ще заказала б два вікна і холодильник. І щоб дав Бог здоров’я!”
 |
| Саме влітку, коли наступає традиційна пора відпусток, на фабриках найбільше замовлень. Фото AndreyPopov/Depositphotos |
Кравчиня, 55 років
Часто кравичні отримують пенсію за віком, деколи – в зв’язку з інвалідністю.
Власні городи – величезна підтримка для їх сімей, як і часом – родичі в селі, які допомагають продуктами.
“Є город 4 сотки під домом, але картоплі з них на зиму не вистачає (сміється). Як виживаємо? Сама не знаю. Там позичили, з зарплатні віддали. І так постійно. Дуже виручають батьки з села. Постійно передають їжу. І крьостна моя теж допомагає, з села. Було би прощє, якби медицина була безплатна. А так грошей у цілому не хватає, на все. Якби було більше – ми б жили зовсім по-іншому в усьому”.
Кравчиня, 38 років
Більшість із них живуть у власних квартирах чи будинках, що залишилися їм чи їхнім батькам із часів Союзу.
Субсидування з бюджетів різних рівнів відіграє величезну роль – особливосубсидії на оплату комунальних платежів, але також і відносно дешевий міський транспорт, який субсидується з місцевого бюджету.
“Навіщо мені та субсидія? Ці міфічні мінуси? Субсидія, це приниження, чому я не маю такої зарплати, щоб могти собі оплатити комунальні?”
Кравчиня, 37 років
“У нас біля роботи є АТБ – простий магазин. Раніше я куплю набір продуктів, самих простих, крупи, макарон, раніше я тратила 150 грн, а зараз на цей самий набор йде 500 грн. Я купляю саме просте, я не купляю рибу, а дітям треба, вони худі дуже, риба жирна, лосось – дорого коштує, не можу (купити). Але це ненормально купувати рибу чи ікру тільки на Новий Рік. Якщо я купую рибу, то дітям, але я ж теж працюю, мені треба теж добре їсти”.
Кравчиня, 37 років
Одяг здебільшого купляють на секонд-хендах, а похід в кафе, кіно чи відпустка з сім’єю на морі часто абсолютно недосяжні для більшості працівників і працівниць.
“Якби можна було купляти прокладки на секонді, то я б купляла – до такої степені довели людей”.
Кравчиня, 32 роки
“Одна пара нового взуття (коштує) як моя зарплата”.
Кравчиня, 40 років
“Я одягу нового не покупаю останні 30 років, який одяг, пара взуття скільки коштує, щоб нове купувати, то на місяць треба не менше трьох тисяч. А на відпочинок скільки треба? Тисяч 10-15, не менше…”
Кравчиня, 58 років
“Не життя, а постійне виживання. Діти, щоб поїхати на море, їздять через рік, один рік донька з сестрою моєю їхала, інший рік я з другою. Чи то нормально, що разом немає грошей поїхати?”
Кравчиня, 37 років
“Відпочиваємо в селі на городі – Зелене Море (іронія)”.
Кравчиня, 21 рік
“Та які гори море? Я сама з Яремчі, але вже й не пам’ятаю, коли там була, це ж мабуть, на одного квитки гривень сто коштують?”
Комплектувальниця, 58 років
“І: Чого вам найбільше не вистачає?
Р: Відпочинку. Театри, концерти, кафе хоч раз на тиждень.
І: Тобто ви навіть раз на місяць не ходите?
Р: Ні, взагалі не ходимо (сміється).”
Кравчиня, 50 років
В результаті ми маємо кілька сумних іроній.
По-перше, продаючи свою працю на ринку 40 і більше годин на тиждень, люди змушені виживати за рахунок натурального господарства.
По-друге, шиючи одяг для західних брендів, ці жінки змушені купувати той же брендовий одяг в Україні, але вже під виглядом секонд-хенду.
І по-третє, сумна іронія в тому, що українська держава великою мірою “субсидує” виживання людей, які шиють одяг і створюють прибуток для багатих західних брендів.
Оксана Дутчак, соціологиня
____________________________________
Слідкуйте за найцікавішими новинами “Української газети” в Німеччині у Facebook.