Іра сиділа в своїй комірчині й плакала. Агресивна «хімія» пороз’їдала не тільки шкіру, а й нігті, стерті до самих набряклих і потрісканих пучок. Змахнула шорсткою рукою сльози — і тріщинки запекли. А ще недавно її руки були м’якими, доглянутими. Вона куйовдила ними синів чуб, розминала вечорами втомлені чоловікові плечі. А він ловив її руки й прикладав до губ, вдихаючи з них аромат крему, зціловуючи шовкову ніжність…
Читайте також: ФАКТ ЧИ МІФ: УКРАЇНЕЦЬ УКРАЇНЦЮ ЗА КОРДОНОМ ВОВК?
Іра могла й не їхати на ці заробітки, але подруга Віра попросила підмінити її, поки видасть тут, в Україні, доньку заміж, полікує зуби, викопає мамі картоплю… «Всього на місяць, — умовляла. — І зарплата висока. Таких грошей ти вдома за півроку не заробиш. Господарі — люди дуже багаті, власники мережі фабрик і крамниць. Подивишся, як люди живуть. Правда, сім’я ця арабська…» Тоді Ірина не зрозуміла, до чого ця заувага. Біометричний паспорт мала, тож порадилася з чоловіком, взяла на роботі відпустку за власний рахунок і поїхала до Німеччини.
Побачивши обсяг прибирання — злякалася. Бо шістсот квадратних метрів у стилі хай-тек, де саме скло й метал, — це не її двокімнатна «хрущівка». А з другого боку, хіба прибирання — то робота для нашої жінки? Очі лякаються, а руки працюють. Господиня показала їй чималий арсенал засобів для миття, чищення, полірування різних поверхонь і зауважила: «Вони з чоловіком люблять чистоту й порядок».
Німецьку Ірина знала погано, спілкувалася з господинею Ізабеллою за допомогою інтернет-перекладача. Господар ішов рано й приходив пізно. З ним вони хіба перекидалися загальними фразами на кшталт «Як справи?», «Гарного дня» тощо. Тобто для Карла Іриного рівня володіння німецькою цілком вистачало.
Читайте також: ЧИ ОБ’ЄДНАЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В НІМЕЧЧИНІ?
Аби не підвести подругу, підмінна взялася до праці з особливою прискіпливістю — і за два дні дім сяяв, наче новий, бо відколи Віра поїхала, а поки Іра приїхала, господарі, вочевидь, не прибирали зовсім. Надалі сумлінна українка старалася підтримувати чистоту: якщо помічала десь сліди від пальців — витирала їх. Одного дня приділяла більше уваги туалетам і ванним кімнатам, наступного — терасам, щовечора мила кухню, сходи, холл… Крутилася, мов білка в колесі. В одній кишені фартуха — тряпки, в другій — банка з рідиною для миття скла.
Мешкала Ірина в непристосованому для цього приміщенні — в коморі з продуктами. Між стелажами господарі поставили для неї канапу й перепросили за незручності, бо коли будували цей дім, не передбачили кімнати для прислуги. Через ту комірчину власник фабрик і крамниць щоранку виходив до гаража. Інколи раніше, інколи пізніше, тож Іра мусила прокидатися ледь не на світанні, аби господар не застав її в ліжку. Помитися не мала де, бо в коморі був лише рукомийник. Скористатися душем могла тільки за відсутності господині, а це бувало вкрай рідко. Хіба у вихідні або часом увечері, коли вони з чоловіком їхали до ресторану чи на шопінг. Тоді бігла переверти до ванної кімнати, швиденько милася і витирала все насухо. Та одного разу світловолоса господиня помітила на склі душової кабіни Ірину чорняву волосину й насварила її… Проте не сказала, де та повинна митися.
Читайте також: ЧИСТОТА ПО-НІМЕЦЬКИ. ЯК НІМЦІ СТАВЛЯТЬСЯ ДО БЕЗЛАДУ В ДОМІ
Та перший серйозний шок прибиральниця отримала тоді, коли Ізабелла попросила допомогти їй із приготуванням вечері (це не входило в Ірині обов’язки): нашаткувати на салат капусти і помити її… плином для миття посуду. Жінка спершу подумала, що перекладач помилився. Господиня повторила. Іра спробувала пояснити, що це небезпечно для здоров’я, але звихнута на стерильності німка наполягла. І додала, що здоров’ю можуть завдати шкоди тільки мікроби.
Того ж вечора Ізабелла спитала Ірину, чи дезінфікує вона дощечки для нарізання продуктів спиртовмісним засобом для миття скла. А чи миє з плином пляшечки, в яких діти беруть до школи воду? А як можна мити фрукти просто під проточною водою без плину? Вона що, хоче отруїти її сім’ю?
— Ці люди дуже дивні, — розповідає ВЖ Іра. — Коли в господаря був день народження, вони викинули верхній шар святкового торта в смітник тільки тому, що в ньому горіли свічки. Але водночас Ізабелла могла взяти з кухні рушник, витерти ним нашвидкоруч дітям черевики й покласти на стіл. Чи, може, перевіряла мене…
Читайте також: ПОДАРУНОК З НІМЕЧЧИНИ: ЩО ПРИВЕЗТИ ДРУЗЯМ І РОДИЧАМ
Часу на відпочинок в Ірини не було. Коли пізно ввечері вона запитувала в господині, чи може бути вільною, та відпускала її, а за кілька хвилин висмикувала з ліжка, бо з’являлася термінова робота. Обіцяла, що відпустить у неділю прогулятися парком, а сама вигрібала з усіх шаф гардеробної кімнати одяг чи висипала вміст шуфляд із косметикою. А їх було — двадцять! Ціла шафа тільки на косметику! Зрозуміло, що Іра не встигала погуляти. І жила в цьому суцільному хай-теку — холодному, бездушному, сповненому світоглядних збочень.
— Найгірше, що в мене не було свого особистого простору, де я могла б почитати, поспілкуватися телефоном і не боятися, що хтось увійде, — пригадує свої заробітки, ніби страшний сон. — Я переодягалася вночі. Прала білизну в своєму умивальничку, бо машинкою господиня забороняла користуватися. Не було де й висушити випране. Їла я теж похапцем, поки Ізабелла була зайнята чимось. Коли одного разу побачила, що я зварила собі два яйця і збираюся поснідати, відразу знайшла для мене негайну роботу.
Ірина була шокована тим, що господиня часто купувала кілька одинакових суконь чи блузок різних кольорів, удома приміряла їх і залишала одну — інші викидала. Викинула пляшку дорогого шампанського тільки тому, що вона не вміщалася у шафу-бар. Скуповувала гори продуктів, а вдома перебирала їх, читала етикетки і частину викидала… В Ірини серце розривалося, але свого часу Віра попередила її, аби, боронь Боже, не забирала собі того, що викидає Ізабелла.
Читайте також: НІМЕЧЧИНУ ОФІЦІЙНО ВИЗНАНО НАЙНУДНІШОЮ КРАЇНОЮ В СВІТІ
…Іра вже давно повернулася додому. Працює на мінімальну зарплату, чоловік знайшов додаткову роботу, син закінчує школу. Грошей не вистачає, ледве кінці з кінцями зводять. Але тепер Ірина почувається невимовно багатою і щасливою. А ще вона інколи навмисне не застеляє ліжка, недбало розвішує у ванній рушники, перестала прасувати постільну білизну. І щоразу, коли стає під душ, неквапливо снідає чи гуляє парком — радіє, що може дозволити собі ці дріб’язкові приємності.
Лілія Костишин для 0352.ua