Зайшов я якось ввечері у вуличний громадський біотуалет у Штутгарті.
Акуратна, блискуча, чиста, напхана сенсорами одномісна кабінка управляється комп’ютером. Кидаєш в проріз дверей монетку у 2 євро, – і двері автоматично відкриваються, загорається світло. Заходиш – двері зачиняються.
Клаустрофобією я не страждаю, все життя займаюся електронікою і комп’ютерними програмами, відчуваю себе трохи не по собі…
Зробив я свої справи, потрібно виходити, а кнопки для відкриття дверей ніякої немає. Інструкцій теж.
Я що тупий щоб, мені інструкцію з користування сортиром писати?
Включаю логіку, як німці могли б програму управління написати.
Зайшов – підняв кришку унітазу, злив воду, закрив кришку. Може сенсор який заїло? Повторюю процес. Двері не відкривається. Може на кришку сісти треба, потім встати, потім злив води? Повторюю процес.
Двері не відкривається.
Так. Що забув? Може руки помити? Ще раз повторюю процес спочатку. Підношу руки до крана, датчик спрацьовує, вода тече, потім автоматично вимикається.
З надією і сумом дивлюся на двері, а вони не відкриваються.
Перспектива ночувати в крутому німецькому туалеті мене не надихає. Кричу своєму товаришеві, що залишився зовні:
«Женя, ця зараза мене назовні не випускає! »
Він намагається дати хабар туалету, засовуючи монетку в проріз.
Автомат невблаганний, не бере, і все. На стусани й удари теж не реагує. Женя кричить:
«Тримайся, зараз поліцію викличу! »
Знічев’я, повторюю процес: мию руки, включаю фен … фен вимикається, … двері відкриваються.
Двері відкриваються!
Потім десь прочитав історію, як якийсь чувак в такий же технотуалет у Франції ходив. Заплативши за вхід, наш співвітчизник і припустити не міг, що все всередині кабінки є стерильно чистим, а тому, як і належить охайному гомосапієнсу, заліз на унітаз ногами…
У комп’ютерних мізках туалету сталася нестиковка: датчик підлоги відключений, значить, людина вийшла, а вода не злита. Щось не так, тому комп’ютер включив дезінфекцію.
Чувак на горщику сидить, свої справи робить, а тут світло вимкнулося, і на нього душ з дезрозчином як потече!
Він зістрибнув з унітазу, а комп’ютер взагалі заклинило: двері закриті, а людина з’явилася ?! І завис, попередньо включивши сушку струменями гарячого повітря …
Кілька годин рятувальники різали вандалостійкі двері автогеном, витягуючи збожеволілого бідолаху з чіпких лап паризького туалету.
Так що у Штутгарті я ще легко відбувся.
NeT
Запрошуємо приєднатися до групи у Facebook “Українці в Німеччині – територія вільного спілкування”
