Економічний підйом в Німеччині привів до рекордного рівня зайнятості і загострив нестачу кваліфікованих кадрів. Без трудових мігрантів, в тому числі з України, проблему не вирішити.
У Німеччині за підсумками 2017 року зафіксовано рекордно низьке безробіття і рекордно високу зайнятістью Експерти впевнені, що в 2018 році бум на німецькому ринку праці продовжиться. Це означає, що дефіцит кваліфікованих кадрів, особливо в деяких галузях і регіонах, буде і далі загострюватися. Фірми будуть дедалі активніше залучати іноземних фахівців з країн, що не входять до Євросоюзу.
Рекордні показники завдяки прискоренню зростання ВВП
Як повідомило 3 січня Федеральне агентство з праці (BA) в Нюрнберзі, в грудні в ФРН налічувалося 2,385 мільйона безробітних, що на 183 тисячі менше, ніж у грудні 2016 року, і становить 5,3 відсотка працездатного населення. Одночасно BA оприлюднило середній показник за весь 2017 рік. Він впав до 2,533 мільйона (5,7 відсотка) і виявився найнижчим з часу об’єднання Німеччини в 1990 році.
Днем раніше, 2 січня, Федеральне статистичне відомство (Destatis) у Вісбадені опублікувало середній показник зайнятості за весь 2017 рік, він теж виявився рекордним: в минулому році на території ФРН трудовою діяльністю займалися 44,3 мільйона чоловік. Це на 1,5 відсотка або 638 тисяч осіб більше, ніж у середньому в 2016 році. Настільки потужного стрибка зайнятості в Німеччині не спостерігалося десять років.
Ринок праці близький до повної зайнятості
На істотне зниження рівня безробіття в Німеччині експерти вже не розраховують. Справа в тому, що в розвинених ринкових економіках показник приблизно в 5 відсотків вважається ознакою фактично повної зайнятості. Адже в суспільстві завжди є певна кількість людей, працевлаштувати яких з різних причин, перш за все через відсутність у них будь-якої кваліфікації, вкрай важко або практично неможливо.
“Без залучення працівників з третіх країн ми не обійдемося”
Однак внутрішніх трудових ресурсів для того, щоб повною мірою забезпечити зростаючу економіку країни необхідними їй кадрами, сьогоднішньої Німеччини не вистачить. Експерти одностайні: німецькому ринку праці потрібно постійне підживлення кваліфікованими іноземними трудовими мігрантами.
Багато років німецькі підприємства залучають працівників з країн Євросоюзу, адже їм як громадянам ЄС не потрібні ніякі спеціальні дозволи: вони мають ті ж права, що і німці. Але останнім часом вчені все частіше попереджають, що потенціал країн ЄС значною мірою вичерпано. Більш того, у міру того, як держави єврозони долають наслідки боргової кризи, зростає ймовірність відтоку фахівців на їх батьківщину.
Тому глава Федерального агентства з праці Детлеф Шелі в кінці минулого року заявив: “Скажу з усією певністю: без залучення працівників з третіх країн ми в найближчі роки не обійдемося”. Під третіми країнами маються на увазі держави, що не входять в ЄС. Скажімо, Індія. Або, наприклад, Росія, Україна, Білорусь.
Працівники з цих країн з вищою або середньою спеціальною освітою вже зараз мають можливість отримати в Німеччині роботу разом з посвідкою на проживання. З прийняттям закону про імміграцію процес залучення в країну трудових мігрантів (не плутати з прийомом біженців з гуманітарних міркувань!) Повинен стати більш впорядкованим, а умови і критерії прийому іноземних працівників – більш прозорими і зрозумілими.
За прийняття такого закону ратують і бізнес, і вчені, і агентство з праці, і цілий ряд партій, проте поки не зрозуміло, коли і в якому вигляді його буде прийнято.
А тим часом дефіцит кваліфікованих кадрів наростає. В опублікованих 3 січня повідомленні для преси Федеральне агентство з праці вказує, що в 2017 році найбільша кількість вакансій було в таких галузях, як транспорт і логістика, збут, металообробка, машино- і автомобілебудування, енергетика, електротехніка, будівництво та охорону здоров’я (включаючи догляд за хворими і літніми людьми).
А Інститут німецької економіки (IW) в Кельні 22 грудня опублікував результати дослідження, згідно з яким найбільш гостро брак кваліфікованих кадрів відчувають зовсім не в столиці Німеччини, Берліні, а на південному заході країни, в промислово розвиненою землі Баден-Вюртемберг, а також в Тюрінгії і Рейнланд-Пфальц, особливо – в сільських районах.