Голосування, яке пройшло з рекордною явкою (понад 75%), принесло перемогу християнським демократам Ангели Меркель (33% голосів), болючу поразку соціал-демократам Мартіна Шульца (20,5%) та вивело на третю сходинку євроскептиків з “Альтернативи для Німеччини” (АдН, 12,6%). Окрім них, до Бундестагу після докорінної перебудови повертаються ліберали (Партія вільних демократів (ВДП), 10,7%), а “Ліві” (9,2%) та “зелені” (8,9%) збільшать кількість мандатів.
Від часу виборів 2013 року партії “великої коаліції” (ХДС/ХСС та СДПН) втратили значну частину виборців, що в цілому передбачувано, адже саме вони збирали на собі суспільне невдоволення.
Та тепер країна входить у новий етап: у період формування нового уряду Німеччини.
Німецька Ямайка
“Альтернатива для Німеччини” залишається нерукоподаваною: союз із нею заперечили всі політсили. Це добре для України; а окрім того, це суттєво зменшує кількість імовірних форматів уряду.
 |
| Нинішній глава МЗС Зігмар Габріель не буде працювати в новому уряді Меркель |
Математично можливе повторення “великої коаліції” між партіями Меркель і Шульца. От тільки політично цей варіант виключений. Шульц вже заявив, що йде в опозицію, його однопартійці також виступають проти збереження нинішньої більшості. Ще одна опція, яку вважали імовірною – “Ліва коаліція” (соціалісти, комуністи та “зелені”) – не набирає більшості мандатів.
А отже, лишається один формат – чорно-зелено-жовта коаліція, яку в Німеччині називають словом “Ямайка”, оскільки кольори партій-учасниць збігаються з кольорами ямайського прапора.
Йдеться про три партії: ХДС/ХСС, лібералів (Вільна демократична партія) та “Союзу90/Зелені”, які разом матимуть більшість мандатів з невеликим запасом.
Очікується, що “Ямайка”, в разі її створення, буде доволі збалансованою коаліцією. Соціально орієнтовані “зелені” пом’якшуватимуть позиції економічних технократів із ХДС/ХСС.
Утім, і цей формат коаліції наразі – під великим питанням.
Річ у тім, що до дня голосування можливість такого союзу активно відхиляли як “зелені”, так ліберали.
Основні суперечності між ними – соціальний порядок денний, освіта, міграційна політика та підходи до захисту довкілля.
Серед іншого, співголова “зелених” Джем Оздемір звинуватив свого колегу з табору вільних демократів Крістіана Лінднера в лобіюванні інтересів паливних та автомобільних корпорацій та нерозумінні потреб малих підприємців. Голова ВДП, своєю чергою, вважає, що амбітні соціальні програми, а також відмова від вугілля та дизельних двигунів до 2040 року, що їх просувають “зелені”, матимуть катастрофічні наслідки для німецької економіки.
Суперечка “зелених” та лібералів стосувалася також “українського питання”, але про це – дещо нижче.
Спершу, з’ясуємо, що ж станеться, якщо “коаліція Ямайка” так і не буде сформована.
По-перше, лишається можливість дострокових виборів у разі провалу голосування за канцлера, але Меркель піде на це лише в разі, якщо побачить високі шанси отримати значно кращий результат.
Якщо ж така можливість не з’явиться, а спроби “склеїти Ямайку” не матимуть успіху, у ХДС/ХСС залишається ще один шлях: формування уряду меншості.
Німецьке законодавство допускає такий варіант, адже для формування уряду потрібно лише зібрати більшість голосів за канцлера (50%+1 голос), і утворення коаліції не є обов’язковою умовою для цього. В такому випадку всю повноту політичної відповідальності за функціонування держави нестиме канцлерка з її політичною силою. А от подальша робота такого уряду буде постійно стикатися з потребою зібрати ситуативну більшість голосів у парламенті, це буде непросто і не завжди матиме успіх.
А отже, це може негативно позначитися як на тривалості роботи такого уряду, так і на рейтингах ХДС/ХСС.
Тож найкращий варіант для християнських демократів – домовитися про коаліцію. Залишається сподіватися на дипломатичний талант Ангели Меркель, сильною стороною котрої вважають знаходження компромісних точок зору.
Українська Німеччина
На тлі обрання до Бундестагу праворадикалів з АдН, звісно ж, виникає запитання: як зміниться співпраця між Україною та Німеччиною за нових політичних реалій?
Вчорашні вибори залишають більше питань, аніж відповідей.
Блок ХДС/ХСС Ангели Меркель втратив близько 8,5% голосів виборців у порівнянні з попередніми перегонами, але залишається найсильнішою політичною силою Німеччини і має всі підстави для формування уряду. Меркель, вочевидь, залишиться канцлером, а отже, суттєвих змін у її ставленні до України очікувати не варто.
А оскільки коаліція з “есдеками” не буде продовжена, то і головне обличчя німецької дипломатії, вочевидь, зміниться. СДПН же з її неоднозначною риторикою щодо “українського питання” стане найбільшою фракцією опозиції та, найімовірніше, отримає посаду голови комітету Бундестагу в закордонних справах.
Але хто стане новим головою МЗС, якщо партія Меркель піде на створення коаліції?
Ми звикли до правила про те, що посаду міністра закордонних справ Німеччини посідає лідер другої коаліційної партії. Однак це правило не є жорстким, а особливо в разі, коли до коаліції входять три, а не дві партії.
Другу за кількістю голосів партію більшості очолює Крістіан Лінднер. Його призначення головою МЗС Київ би не потішило. Під час кампанії Лінднер “прославився” неприйнятними для України заявами. Він, зокрема, пропонував заморозити конфлікт щодо Криму, а також закликав тимчасово заплющити очі на анексію півострова, через що політика критикували і колеги, і німецькі ЗМІ.
На щастя, шанси на його призначення в МЗС – вкрай малі. Лінднер сам заявляв, що хотів би працювати у фракції в Бундестазі, а не переходити в уряд. Та й загалом, вільні демократи більше хочуть отримати важелі у Мінфіні, аніж в МЗС.
Навіть якщо зрештою МЗС відійде до сфери впливу вільних демократів, посаду міністра в ньому обійме Александер фон Ламбсдорф, нині – євродепутат-ліберал.
Дуже імовірно, що німецький МЗС віддадуть партії “Союз90/Зелені”. Для України це – найкращий варіант.
Ця політична сила разом з християнськими демократами стоїть на чітких проукраїнських позиціях та ініціювала в травні цього року дебати щодо історичної відповідальності Німеччини перед Україною в Бундестазі. Тож якщо “зелені” ввійдуть до складу коаліції, матимемо, вочевидь, ще якіснішу взаємодію між Києвом та Берліном.
Лідер “зелених” Джем Оздемір багато разів заявляв, що про поліпшення відносин між Німеччиною та Росією не може йтися, доки триває анексія Криму.
Не виключено, що міністром стане євродепутат Ребекка Хармс, яка нині повертається до Німеччини. Вона дуже добре обізнана в українських питаннях, неодноразово була на лінії зіткнення на Донбасі, а для України її призначення було б, імовірно, найкращим варіантом.
 |
| Ребекка Хармс (в центрі) належить до тих депутатів, які системно підтримують Україну. Фото зроблене в Авдіївці 20 лютого 2017 року |
Ямайка в Нормандському форматі
Чи продовжить офіційний Берлін активність у Нормандському форматі?
Немає підстав ставити це під сумнів, якщо буде створено новий уряд на чолі з Ангелою Меркель.
У своїй промові по завершенні виборів Меркель вкотре закликала до посилення європейської солідарності та підвищення ролі Європи в світі. Нормандський формат є одним із засобів демонстрації міжнародно-політичної ваги як Європейського Союзу в цілому, так і Німеччини зокрема. Отже, Берлін і надалі буде зацікавлений у ньому.
Потенційна участь у коаліції Вільної демократичної партії навряд чи щось змінить у цьому питання. Попри скандальні заяви її голови Крістіана Лінднера з “кримського питання”, програма лібералів побудована на заявах про підтримку України та засудження російської агресії проти нашої держави (та й сам він не втомлюється повторювати, що також засуджує дії РФ, але…).
Єдине що, враховуючи економічну спрямованість вільних демократів, українській стороні буде бажано не лише доводити важливість потреби збереження економічних санкцій проти РФ, але й привертати увагу до руйнівних економічних наслідків російської агресії проти нашої держави. І, звісно ж, прямувати далі на шляху реформ, одночасно зацікавлюючи німецьких підприємців та інвесторів.
Шанс для Німеччини
Зрештою, українське питання було не на перших і навіть не на других ролях під час виборів до Бундестагу, тож повернемося до Німеччини.
Насправді угода з вільними демократами та “зеленими” може стати непересічним шансом для Ангели Меркель.
По-перше, з точки зору зламу стереотипів.
Адже “стабільне лідерство”, яке стало акцентом в кампанії ХДС/ХСС, чимось нагадує політичне гасло першого канцлера ФРН Конрада Аденауера “Ні експериментам!”. Угода з лібералами та “зеленими” дасть Меркель змогу зважитися на такого роду експерименти.
По-друге, “Ямайка” може стати шансом на перезавантаження не так економіки, як німецького суспільства.
Програма “зелених”, попри її суттєву соціальну складову, містить й заклики до розширення відповідальності за майбутнє, що стосується також ролі ФРН в ЄС. З цим солідарні і ХДС/ХСС, і ВДП.
По-третє, коаліція одночасно із “зеленими”, які пропонують відмову від дизельних двигунів чи використання вугілля, та з лібералами, які виступають за посилення цифрової складової в німецькій економіці, дасть Ангелі Меркель змогу, з одного боку, зламати імідж “канцлерки великих компаній”, а з іншого – зміцнити навички кризового менеджменту.
І четверте: створення коаліції з малими партіями замість “великої коаліції” посилить політичну конкуренцію в Німеччині і одночасно – не допустить євроскептиків з “Альтернативи для Німеччини” до очолювання ключових комітетів німецького парламенту, управління котрими зазвичай віддається найбільшій фракції опозиції.
Успіх євроскептиків
Попри все це, не можна не відзначити, що однозначним переможцем виборів (поряд із лібералами) стала євроскептична “Альтернатива для Німеччини”.
Попри дедалі радикальнішу риторику, майже відверту “мову ненависті” щодо мігрантів та прихильників ісламу, вимоги “утилізації” канцлерки Меркель та її уряду, зняття недоторканості з лідерки політсили Фрауке Петрі та відкриття проваджень проти керівництва АдН в низці регіонів, їй вдалося досягти заявленого “двозначного результату”.
Успіху “Альтернативи” допомогла ціла низка чинників.
По-перше, політсилі вдалося зіграти на суспільному невдоволенні міграційною кризою та низкою соціально-економічних питань.
По-друге, “Альтернатива” від початку кампанії позиціонувала себе як партія, що йде проти істеблішменту й виступає як проти “елітарних правих”, так і проти “елітарних лівих”. Це дозволило їй наситити передвиборчу програму популістськими лозунгами. Водночас чи не основною мішенню для критики АдН обрала Ангелу Меркель, зібравши голоси в тому числі тих виборців, що втомилися від 12-річного правління канцлерки.
 |
| Російськомовна агітація у Східній Німеччині |
По-третє, безумовно, “Альтернативу” підтримала консервативна частина виборців, невдоволена ліберальною релігійною політикою та навіть рішенням канцлерки, яке дало змогу ухвалити влітку закон про запровадження в ФРН одностатевих шлюбів.
По-четверте, АдН вела кампанію в тому числі й російською мовою, тож на її користь часто висловлювалися й виборці з числа німців, котрі є вихідцями з пострадянського простору. Останні не лише поділяють консервативні цінності “Альтернативи” чи її симпатії до Росії чи її керівництва, але й почуваються почасти обділеними увагою влади.
Та не слід переоцінювати потенційну роль АдН у Бундестазі.
Навряд чи навіть опозиційні партії на кшталт СДПН чи “Лівих” стануть з нею співпрацювати. Тож її роль може бути зведена до різких заяв з німецької парламентської трибуни, котрі, однак, навряд чи будуть підкріплені реальним впливом.
Зважаючи на все це, наступні кілька місяців у Німеччині обіцяють бути насиченими подіями й міжпартійними дебатами. Підготовка до початку роботи Бундестагу, розподіл комітетів, створення коаліції – новин з Берліна вистачатиме.
І хоча законодавство ФРН не обмежує поствиборчий термін формування уряду, зазвичай цей процес триває не більше трьох місяців. Тож до кінця року, сподіваємося, німецький уряд буде створений, а найбільша економіка Євросоюзу уникне потреби проведення нових дострокових виборів.
Автор: Віктор Савінок,
аспірант Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка для “Української правди”