У малому старовинному баварському селі Пух над річкою Ампер в околиці Мюнхену біля Фірстенфельдбруку, приблизно 15 кілометрів від Дахав, у парафіяльній церковці знаходяться мощі Блаженної Едіґни. Вона — дочка київської княжни Анни Ярославни, яка була заміжня за французьким королем Гайнріхом І.
Княжна Едіґна народилася в 1055 році на французькому дворі, де провела своє дитинство. Вихована матір’ю в побожному дусі, в любові до ближнього і рідних традицій, склала обіти на побожне самітне, аскетичне життя. Щоб уникнути насильного для неї подружжя, яке призначив батько, вона покинула королівський двір і через німецькі землі, через Баварію, пустилася у мандрівку на Схід на батьківщину матері, в золотоверхий Київ, про який так багато наслухалася від неї.
На 19-му році життя 1074 року, мандруючи далекими дорогами, знайшла собі притулок біля старої липи на горбку при церкві в селі Пух. Протягом 35 років, 1074-1109 жила в тому селі і, як співмешканка села, була знана з побожного життя, своєї доброти і допомоги, і її любили місцеві люди. Вона жила серед людей і для людей, подібно, як чинили ченці в Києві.
Легенда про неї розповідає, що „недалеко села Пух, де помер німецький цісар Людвіґ, селянин, що їхав возом запряженим волами взяв на віз мандрівну дівчину. На возі був дзвінок і когут. Коли віз під’їхав до місцевої церкви, дзвінок задзвонив, а когут запіяв, вони зупинилися. Едіґна уважала, що це Божий знак для неї, і вона, знайшовши у старій липі біля церкви дупло, там якийсь час жила, а потім примістилася в маленькій хатині. Селяни приходили до неї зі своїми турботами, а Едіґна їм допомагала радою, лікувала від хворіб, також їхню худобу, вчила дітей писати й читати.“
Едінґа померла 26 лютого 1109 року, і похоронили її під престолом старої церкви. Місцева людність почитала Едінґу від віків, зберігаючи пам’ять і любов пустельниці, яка не тільки на протязі 35-ох років чинила добродійства для них, але й після смерти вислухувала їх молитви і чудом спасала. Інший переказ каже, що„після її смерти з липи, в дуплі якої вона жила, випливала свята олива, але коли купці старалися продавати цю оливу, виплив оливи переставав.
Коло 1600 року проголошено її Блаженною, опікункою проти крадежі, а мощі складено у вітринку, яка досі висить над присвяченим їй побічним вівтарем перебудованої ще тоді церкви.
Стеля і стіни цієї церкви прикрашені малюнками з життя Едіґни. Під хорами висить низка образів із різних століть, разом з новітніми часами, з подяками за поміч. У честь Блаженної Едінґи вдячні мешканці села Пух влаштовують щодесять років своєрідні ігри „Едіґни44, у яких відтворюють життя і діяльність Блаженної. Наступні ігри припадають на 1989 рік.
Українська громада відзначає свято Блаженної Едінґи на початку березня.
Календар «Світло« 1989р. стор 95-96