З вересня цього року в Україні діє новий закон про освіту. Він є черговим логічним кроком на шляху до реформування системи державних послуг та їх омологації вимогами сьогодення.
Мовна частина закону зараз є об’єктом шквалу критики з боку владущої верхівки Угорщини та ряду інших країн. Проте саме ця частина є однією із найпрогресивніших.
Ось чому.
Згідно статистики Міністерства освіти і науки України, у 2016 році 60 відсотків школярів румунської і угорської меншин, не досягли успіху у незалежному оцінюванні з української мови, що закрило їм двері до вступу у вищі навчальні заклади України.
Цей факт потребує уваги, адже йдеться про порушення конституційного права на здобуття вищої освіти майже двох третин дітей цієї категорії. Популістичні сили сусідніх країн, що нібито дбають про інтереси національних меншин, фактично позбавляють молодь шансу збути достойне майбутнє.Цю ситуацію можна пояснити виключно перевагою ситуативних інтересів політиків над інтересами тих, кого вони нібито представляють. Адже ми живемо у час переходу від постіндустріального, до суспільства знань, де головною цінністю будуть вміння та навички здобуті під час навчання.
Для тих, хто ще сумнівається у політичній грі навколо освіти, приведемо простий факт: у квітні 2018 року в Угорщині заплановані чергові парламентські вибори. Чи варто говорити, що шанси правлячих правопопулістичних сил на переобрання залежать від рівня страхів угорського суспільства? Росту цих страхів сприяє розкрутка інформації про «утиски прав угорців в Україні».
У світлі цих фактів, стають абсолютно зрозумілими політичні та економічні мотиви, які штовхають окремих представників організацій української діаспори чинити тиск на Світовий конгрес українців щоб змусити його керівництво виступити проти цього закону.
Ці організації перебувають на фінансовому утриманні урядів своїх країн, тож керуються особистими інтересами, які йдуть в розріз із інтересами світового українства. Це є чи не більшим цинізмом, у порівнянні з аналогічною упередженістю політиків.
Не дивно що під час виборчої кампанії політик свідомо діє на шкоду довгостроковим інтересам частини власних виборців прослідковується електоральний розрахунок. Проте справді вражає, коли діячі української діаспори, усвідомлючи складні умови розбудови держави та наслідки збройної агресії з боку Росії, ставлять під загрозу подальше існування незалежність України. Керуючись меркантильними міркуваннями, вони вражають фундамент існування України – її мову.
А інтереси дітей, …схоже, не можуть бути головними за умовчанням.