Її називають Machtfrau – владна жінка – яка зуміла дістатися до вершини, будучи зайвою людиною в світі чоловіків, усуваючи потенційних суперників на своєму шляху, і тепер насолоджуючись рейтингами популярності попереду всіх інших політиків цієї країни. Вона ніколи не висуває великих бачень і не робить емоційних промов. Про правління найвпливовішої жінки світу пише Квентін Піл у статті для Financial Times.
Для жінки, яку в усьому світі вважають уособленням німецької дисципліни (враховуючи, як саме вона постійно наголошує своїм європейським партнерам про небезпеку потонути в боргах), найдивовижніша річ стосовно Ангели Меркель – це її нестримне почуття гумору. Навряд чи ви очікуєте на подібне від канцлера Німеччини, коли вона зустрічає вас біля дверей свого офісу, пропонуючи ділове рукостискання, і проводить вас жваво до простого робочого столу, де вам запропонують не більше ніж невелику чашку кави, на яку може розраховувати навіть найдостойніший із гостей.
Колишній учений – дочка протестантського священика, яка отримала своє виховання у часи комуністичної Східної Німеччини, і яка зараз керує не тільки внутрішньою політикою своєї возз’єднаної Батьківщини, але й нескінченним процесом залагодження кризи в ЄС – має спокійний і впевнений вигляд. Вона добре думає, перш ніж відповідати на питання, а також зважує всі свої слова.
У таких країнах південної Європи як Греція, Португалія та Іспанія, де відповідальність за радикальні заходи жорсткої економії покладають на німецького канцлера, люті демонстранти висміюють і зображують пані канцлера у вигляді нациста. Тим не менш, в північній Європі вона користується повагою серед багатьох народів – в тому числі у сусідній Франції – більшою за власних вітчизняних політиків.
Здається, що вона не приділяє уваги цим осудам і опитуванням. В Німеччині її називають Machtfrau – владна жінка – яка зуміла дістатися до вершини, будучи зайвою людиною в світі чоловіків, усуваючи потенційних суперників на своєму шляху, і тепер насолоджуючись рейтингами популярності попереду всіх інших політиків цієї країни. Проте, вона ніколи не висуває великих бачень і не робить емоційних промов.
Ангела Меркель та Президент Франції Франсуа Олланд. Фото: AFP
Її улюблений вислів – “крок за кроком”. “У нас немає альтернативи” – це ще один її улюблений вислів. А за останні три роки її найбільш вживаною фразою стало: “Якщо євро зазнає невдачі, Європа також зазнає поразки”. Залагодження кризи в єврозоні стало наріжним каменем усієї її політичної кар’єри. Це історичне завдання, але вона вирішує його як фундаментальну наукову проблему, до вирішення якої слід підходити завзято і послідовно. “Немає відповідної базуки”, наполягала вона, коли Девід Кемерон, прем’єр-міністр Великобританії, необачно взявся шукати зброю для вирішення проблеми. Боргова криза роками набувала своєї форми і характеру, і тепер підуть роки, щоб вирішити цю кризу, каже вона. “Крок за кроком”.
Журнал лівого спрямування Der Spiegel (його не надто полюбляють консервативні політики) у своєму профілі минулого тижня описав канцлера як “безжально буденну”. Цей опис підходить для її іміджу, вона майже завжди одягнена у ту ж саму комбінацію із застебнутого кольорового піджака і штанів. Справді, видається, що вона зовсім не звертає уваги на моду. Проте, лінії усмішки навколо її очей видають постійну спокусу помічати в усьому веселий бік життя.
. . .
Я зустрів її в офісі з видом на відкриту всім вітрам площу біля Рейхстагу в центрі Берліна, де я привітав канцлера із переконливим переобранням на пост лідера Християнсько-демократичного союзу. Меркель отримала майже 98% голосів на щорічній партійній конференції в Ганновері.
Вона каже, що це було дуже приємно і несподівано. Ні, вона не була збентежена. Швидше, вона була “здивована”.
Але коли я кажу їй про те, що багато хто із політиків боїться своїх партійних конференцій і робить все, щоб залишатися осторонь, вона швидко реагує: “Правда, це досить важко, коли ви є головою партії”. Дуже прямий погляд ясних, сірих очей, і натяк на посмішку. Її гумор може бути пустотливим. За словами тих, хто знає її краще, вона є блискучим імітатором, і дуже радіє із нагоди покепкувати (приватно) над іншими політиками і світовими лідерами, кого вона добре знає, як то Ніколя Саркозі, колишнього президента Франції, або Барака Обаму.
“Вона має дуже сухе почуття гумору, – каже її біограф Маргарет Хекел. – У приватній розмові вона може бути дуже веселою. Вона може самостійно розважити цілу кімнату гостей”.
Меркель інколи може використати своє почуття гумору із руйнівними наслідками. Минулого року на прес-конференції в Брюсселі, коли її запитали чи вона “довіряє” італійському прем’єр-міністру Сільвіо Берлусконі, вона нічого не сказала, а просто підняла очі до стелі. Потім вона повернулась із єхидною посмішкою до Саркозі, який посміювався поруч з нею, – і після цього вона дала обережну і виважену дипломатичну відповідь. Через шість днів Берлусконі подав у відставку.
Ніхто всерйоз не заперечує, що Меркель сьогодні є найпотужнішим політиком в Європі. Журнал Forbes нещодавно проголосив її другою найвпливовішою фігурою в світі після президента Обами. Вона говорить, що в ролі голови уряду найбільшої економіки в Європі її рішення природно мають велику вагу. Але вона не сприймає подібні опитування занадто серйозно. Вони не впливають на рівень її політичної активності.
Після семи років роботи на посаді канцлера Німеччини, і 12 років у ролі лідера Християнсько-демократичного союзу – сьогодні Ангела Меркель перебуває на вершині своєї влади. Вона стала першою жінкою, хто займає обидві ці посади, на велике здивування чоловіків, яких вона обійшла в процесі розвитку своєї кар’єри. Вона також є другим, за стажем свого перебування на посаді, національним лідером у Європейському Союзі після Жан-Клода Юнкера з Люксембургу.
“Англо-саксонський світ її не розуміє і в результаті цього ніколи не цінував її, – каже Пітер Ладлоу, історик Європейської Ради в Брюсселі. – Проте, люди поступово починають розуміти, що вона перебуває при владі вже протягом довгого часу, і продовжує користуватися певними важелями впливу”.
Не лише досвід є секретом її впливу. “Дуже добре допомагає, якщо ви є найрозумнішою людиною за столом, а також найбільш підготовленою”, розповідає один колишній європейський посол. Цю якість вона ділить із Маргарет Тетчер, також колишнім вченим (баронеса Тетчер вивчала хімію, Меркель – фізику). Але канцлер не надто цінує такі порівняння. Вона набагато менш ідеологічна і консервативна, і набагато менш рішуча, ніж її британська попередниця.
Меркель народилася в Гамбурзі, Західна Німеччина, в 1954 році, вона є старшою дочкою Хорста і Херлінд Каснер. Її батько був родом з Берліна, мати – з Сілезії, яка зараз перебуває в складі Польщі. Але її батька попросили переїхати із капіталістичного заходу на комуністичний схід через брак священнослужителів на сході. Меркель було тоді всього лише шість тижнів.
Її виховання на сході та її вчений ступінь є двома елементами, які роблять її відмінною від інших, і настільки успішним політиком. “До неї ставляться з підозрами”, говорить Хекел. “Можливо, це відбувається через її східнонімецьке виховання. Зростаючи в умовах диктатури, вона добре зрозуміла, що люди часто говорили у своїх приватних будинках абсолютно інші речі, ніж ті, що вони казали на людях”.
Ангела Меркель (праворуч) з чоловіком Йоахімом Зауером (посередині) та польським
професором хімії Малгожатою Єзьорською. Бохатек (Польща) 1989 р. Фото: AFP
Дотепер канцлер оберігає деталі свого особистого життя. Звичайно, вона каже, що на її виховання вплинули батько і матір. Але так відбувається з усіма нами. І вона не думає, що вплив батька був вирішальним. Почуття гумору вона отримала від своєї матері. Про сімейне життя вона пам’ятає найбільше те, що робота і родина були об’єднані в одному місці. Її батькові не доводилося виходити з дому, щоб іти в офіс. Тому дорослі розмови дуже часто були частиною життя дітей. Порожній, всіяний озерами, ландшафт Укермарку, навколо району Темплін, – лише тут вона відчуває себе, як вдома.
У школі вона завжди була відмінницею і здобувала призи за знання російської мови. Згодом вона приєдналася до Freie Deutsche Jugend – Союзу комуністичної молоді. Для деяких консерваторів у її власній партії ця частина її життя і досі залишається джерелом для підозр.
У 1977 році у віці 23 років вона вийшла заміж за однокурсника Ульріха Меркеля, і вони переїхали до Східного Берліна, але шлюб розпався в 1981 році. Вона зберегла його ім’я, хоча живе зі своїм другим чоловіком – Іоахімом Зауером з 1984 року. Вони не мають власних дітей, але у нього є двоє дорослих синів від попереднього шлюбу. Він є видатним квантовим хіміком і професором, але рідко з’являється на урочистих заходах з дружиною, хоча кожного року вони відвідують разом фестиваль музики Вагнера в Байройті, і їдуть у відпустку на піші прогулянки в Тіроль.
Один з колишніх близьких радників Меркель розповідає, що найбільшим задоволенням від роботи з канцлером є те, що вона намагається розуміти проблеми принципово – а не тільки те, що їй потрібно знати, щоб пережити ще один тиждень у політиці. Вона також страшно працьовита, надсилає робочі повідомлення до сніданку і після вечері. Часто можна побачити, як вона нишпорить в сумочці, щоб знайти свій хенді (німецька назва мобільного телефону) під час дебатів у Бундестазі.
Тим не менш, незважаючи на всі відомості про неї, Ангела Меркель залишається загадкою, як у Берліні, так і в Брюсселі.
. . .
У чому ж секрет цього канцлера, яка повинна жити з постійним докором, що вона “жінка без політичних пристрастей?”, запитав Бертольд Колер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung, після її тріумфального переобрання на партійній конференції в Ганновері.
Таке питання очевидно дратує Меркель. Це нехай спостерігачі вирішують кожен для себе, – каже вона. Будь-яка людина може дізнатися, якими є її політичні “теми”: вона не використовує слово “пристрасті”. Перша тема – це виклик глобалізації, наступна – полягає в збільшенні конкурентоспроможності – особливо в Європі – для того, щоб відповісти на виклик глобалізації.
Вона починає відкриватися, згадуючи про ті надзвичайні події, коли впала Берлінська стіна в 1989 році. “Закінчення холодної війни мало величезний вплив на моє життя. Це був тріумф свободи над диктатурою”. Саме це означав для неї крах комуністичного режиму в НДР, і це сформувало її мислення. “Ми були свідками в НДР і у всій соціалістичній системі, як економіка, яка не витримувала більше конкуренції, перестала забезпечувати людей і в кінцевому підсумку почала створювати велику нестабільність”.
Невже саме через це вона пішла в політику? Не зовсім так. Вона ніколи не була дуже активним учасником “громадського руху”, який повалив комуністичний лад. Коли стіна була зруйнована, вона пішла в сауну. Меркель розповідає, що коли вона з’явилася на вечорі в офісі Демократичного Пробудження (одного з найбільш консервативних церковних рухів на той час), то зуміла стати корисною, з’єднавши офісні комп’ютери. Ніхто інший не знав, як змусити західні комп’ютери працювати зі східними.
Гельмут Коль та Ангела Меркель. Фото: bild.de
Вона пішла в політику, бо була переконана, що Східна Німеччина потребувала більше людей в парламенті, які ніколи не були політично активними. Її надзвичайно вразив досвід цієї роботи. “Для мене було дуже цікаво працювати членом першого парламенту об’єднаної Німеччини. Бути вільно обраним членом Німецького Бундестагу, навіть виголошувати промову стало великою подією для мене. У той час я зовсім не думала про те, що може бути після цього”.
Звичайно, вона навіть не мріяла стати канцлером Німеччини. Їй запропонували невелику роботу в кабінеті Гельмута Коля, канцлера, який саме шукав східних облич і звертався до неї трохи зневажливо – “Das Mädchen” – дівчинка. Якось вона сказала, що не брала цього надто близько до серця, адже вона ще на сході звикла до чоловічого шовінізму. За словами Герда Лангута, іншого біографа Меркель і професора політології Боннського університету, Меркель говорила одному товаришу в той час: “Сподіваюся, що я не отримаю одну з цим жахливих посад суто для жінок”. Так воно і сталося: вона стала міністром у справах жінок і молоді. “В захваті від цього вона точно не була”, зазначає Лангут.
У той же час, як мешканець східної Німеччини, вона, можливо, не бачила необхідності окремої “політики щодо жінок”. Зрештою, в НДР працювали 89% дорослих жінок, у порівнянні з 55% на заході. З тих пір Меркель страждає від звинувачень у тому, що вона не схильна запроваджувати набагато більш активну політику щодо жінок. В останні місяці вона отримує достатньо різкої критики з боку жінок – у своїй власній партії і від опозиції – принаймні із двох питань: через її заперечення ініціативи ЄС встановити правові квоти для жінок директорів компаній, а також за підтримку кроку консервативного Християнсько-соціального союзу Баварії – сестринської партії її власного ХДС – із впровадження більш досконалої системи догляду за дитиною для матерів, які залишаються вдома зі своїми дітьми.
Меркель відкидає критику, і відмовляється запроваджувати деякі ініціативи, у тому числі гарантії місця в садку для всіх дітей до трьох років, яка має бути прийнята в серпні наступного року. Проте, чому ж вона виступає проти ініціативи в Європейському парламенті заблокувати призначення чоловіка – Іва Мерша з Люксембургу – у виконавчу раду Європейського центрального банку? Адже у раді немає жодної жінки, немає їх також у Керівній раді ЄЦБ.
“Мерш має кваліфікацію, яку ЄЦБ потребує зараз дуже гостро, – наголошує вона. – Чому потрібно його вилучати? Тільки через те, що він не жінка?”.
У Німеччині віце-президентом Бундесбанку є жінка, жінка є також головою Федеральної служби з фінансового нагляду. Ці приклади показують, що жінки вже займають достатньо посад верхнього рівня, а інші повинні намагатися повторити їх шлях.
Дійсно, вона заявляє, що, коли буде запроваджено новий європейський орган банківського нагляду – який є частиною Європейського банківського союзу, і щодо якого продовжують свої переговори міністри фінансів ЄС – там буде ще більше керівних посад для жінок.
Не потрібно встановлювати правові квоти, вважає вона, а просувати більше жінок середньої ланки, щоб вони були готові до керівних посад. Таким чином можна збільшити число жінок – державних секретарів, молодших міністрів – у її уряді до шести чи семи, там, де раніше їх не було зовсім.
Щодо іншої важливої жіночої проблеми в Німеччині – встановлювати законодавчі або добровільні квоти для жінок у правліннях компаній – Меркель, здається, також міняє свою позицію. На конференції в Ганновері вона заявила, що починає втрачати терпіння у зв’язку з відсутністю добровільних дій з боку приватного сектора. Якщо вони не почнуть реагувати швидше, потрібно буде змінювати законодавство.
Критики Меркель розглядають її вагання стосовно цих питань, як класичний приклад відсутності у неї глибоких політичних переконань в поєднанні з гострими тактичними здібностями. Ці здібності стримують її від виголошення зайвих деталей своїх дій, перш ніж вона переконається, що ці дії можна буде здійснити.
Курт Лаук, голова бізнес-ради ХДС, вже давно засуджує її відмову більш чітко викласти деталі своєї політики (і вподобань), особливо щодо варіанту врегулювання кризи єврозони.
“Вона ніколи не є конкретною щодо Європи. Це і її сила, і слабкість, – вважає він, – Вона не пояснює, куди хоче податися, але уміло і вдало працює за лаштунками. Таким чином, ніхто не знає чого очікувати”.
“Вона підштовхнула Європу до здійснення програми структурних реформ безпрецедентних масштабів, але в той же час вона не пропонує бачення того, куди слід рухатися. Вона керується своїм баченням подальшого розгортання подій”.
Фото: AFP
Однак, саме цей підхід Меркель до вирішення кризи в єврозоні “крок за кроком”, здається, припадає до душі німецьким виборцям і, швидше за все, він зможе допомогти їй на загальнонімецьких виборах у вересні наступного року.
“Вона очолює опитування громадської думки саме завдяки своїй європейській політиці, – говорить європейський посол у Берліні, – Їй вдається одночасно бути проєвропейським політиком і захисником інтересів Німеччини. Саме цього хочуть німецькі виборці. З точки зору успіху на виборах, їй потрібно, щоб криза єврозони продовжувалась”.
Завдяки популярності Меркель вдома, її партія випереджає на 10% основну опозиційну партію соціал-демократів. З точки зору особистої популярності, 60% виборців задоволені нею, проти 48% у її головного суперника Пеєра Штайнбрюка.
Але у Меркель немає очевидного партнера для коаліції: ліберальна FDP набирає менше 5%, що є мінімально необхідним, аби отримати місця в бундестазі. Таким чином, їй, можливо, доведеться підписувати “велику коаліцію” з СДПН, або утворювати неперевірений до цього часу союз з партією зелених. Обидва варіанти пропонують важкі часи попереду. Меркель не виключає жодного варіанту розвитку подій.
Вона прекрасно усвідомлює, що німецька політика завжди будувалася навколо досягнення консенсусу і утворення коаліцій. Це одна з причин, чому вона уникає обіцянок проводити ту чи іншу дію, перш ніж переконається у тому, що здатна буде її втілити у реальність. Це доводить до шалу, але є ефективним. Вона навчилася від Гельмута Коля, як можна “пересидіти” нескінченні дебати, поки не визріє необхідний консенсус.
“Соціальна сумісність є дуже важливою для німців. Наша федеральна система управління означає, що в Німеччині владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і 16 федеральними землями. Незважаючи на те, що такий державний устрій іноді робить політику важкою, це також є однією із сильних сторін країни. А саме вміння знаходити хороші вирішення проблем для всієї Німеччини шляхом узгодження позицій усіх політичних партій”, – розповідає Герд Лангут.
Це система, у якій політичні партії не слід автоматично розглядати, як ворогів, тому що вони завжди у підсумку можуть виявитися потенційними партнерами.
Зі свого минулого в епоху НДР вона дізналася, як приховати свої внутрішні почуття і минуле також залишило у ній глибоку неприязнь до будь-якого роду ідеологій.
Вона має дуже вузьке коло довірених осіб, про яких уїдливі (чоловіки) коментатори різних медіа говорять, як про “дівочий табір”. Найважливішими його членами є Беате Бауманн, голова її приватного офісу з 1992 року, і Єва Крістіансен, раніше речник ХДС, сьогодні ключовий радник канцлера.
Маргарет Хекел вважає, що вчений ступінь канцлера, це саме те, що відрізняє її від колег-політиків. “Вона продумує свої дії набагато вперед і опрацьовує свої варіанти набагато краще, ніж інші політики. Вона насправді намагається бути підготовленою до всіх можливих варіантів. Я не знаю жодного чоловіка-політика, який би працював у подібний спосіб”.
Канцлер заявляє, що вона і досі насолоджується політичною діяльністю. Яка ж насолода може бути від політики?
“Вранці не знати, що станеться ввечері. Події постійно пропонують вам нові ситуації. Кожного разу доводиться зустрічати нових людей, але люди мене насправді дуже цікавлять. Єдине, що мені раніше не подобалося у науковій роботі – відсутність можливостей поговорити з іншими протягом дня”, – зауважує Меркель.
Інша її пристрасть в політиці – це “вирішувати проблеми і задачі… з доброї волі, додаючи трохи власної творчості”.
Ангелу Меркель, як і раніше, вважають “дівчиною зі сходу” ті з чоловіків, хто звик домінувати в її партії. Вона є чужою, вона ніколи не пробивала собі шлях вгору за партійною системою. Вона не має підтримки серед низового активу партії. “Її поважають, але не люблять, – говорить Лангут, – У той день, коли вона втратить посаду канцлера, її позбавлять ролі лідера партії дуже швидко”.
Але наразі вона залишається Machtfrau, але із загостреним почуттям можливостей своєї влади.
“Влада є відносною в політичній системі Німеччини”, – говорить Ангела Меркель, – Все грунтується на здібностях і можливостях переконувати інших. Мені доводиться постійно переконувати громадян, мою партію і моїх партнерів по коаліції”.
Це ще одна причина, чому вона, крім всього іншого, є настільки ефективною у європейській політиці. Вона ніколи не здається, і ніколи не вважає тимчасові невдачі своєю поразкою.
Оригінал: Financial Times