Олімпіада, на якій 34-річна Савченко втілила мрію свого життя, була для неї п’ятою в кар’єрі. До такого віку в цьому виді спорту затримуються одиниці, пише BBC Україна.
Щоби стати олімпійською чемпіонкою, Альоні, яка народилася в Обухові на Київщині, довелося залишити рідну домівку і змінити громадянство.
Терпіння
Любов до спорту дівчинці прищепив батько – майстер спорту СССР з важкої атлетики. Маленька Альона була дитиною рухливою. Особливо їй подобалося ходити з татом взимку на озеро – кататися на ковзанах.
Власне, тоді дівчинці й захотілося спробувати себе у виді спорту, який їй імпонував найбільше – фігурному катанні. В Обухові відповідних секцій не було, тому батько повіз п’ятирічну доньку до столиці, на каток “Крижинка”.
Альона виявилася завзятою. Винаймати квартиру в Києві у батьків змоги не було, тому дитині доводилося добиратися на тренування автобусом – 45 кілометрів з Обухова до Києва і назад. Виснажливо, але Альону це не лякало. У такому графіку вона прожила цілих дев’ять років.
Сумні реалії
90-ті роки минулого сторіччя були часом, коли спорт, залишений після розпаду СССР майже напризволяще, занепадав.
Початком того процесу стало масове зникнення дитячо-юнацьких шкіл і спортивних секцій.
У випадку хокею, фігурного катання і ковзанярського спорту – почали зникати катки. Якоїсь миті займатися видами спорту, пов’язаними з льодом, стало і дорого, і незручно.
Як наслідок, вже на початку 2000-х років у всіх вищезгаданих видах спорту з’явився дефіцит кадрів. Що це означає у випадку з парним катанням на льоду, яке з допомогою тренерів обрала для себе перспективна фігуристка Альона Савченко?
Прекрасно, коли дует формується в дитинстві і гладко переступає усі щаблі аж до дорослого рівня. Але такі випадки – поодинокі. Значно частіше спортсмени шукають нових партнерів.
Не оминула ця доля й Альону. У 1999-му, коли дівчині було 15, вона утворила пару зі Станіславом Морозовим. Альона і Стас знайшли одне одного, і коли у 2001-му здобули золото чемпіонату світу серед юніорів, почали мріяти про потрапляння на Олімпіаду в Солт-Лейк-Сіті.
Дарма, що фінансування майже не було, костюми й інвентар доводилося купувати за гроші батьків. Проте Савченко і Морозов були одержимі мрією і таки її досягли. На Іграх-2002 молодий український дует став 15-м.
Доля
Хтозна, як би склалася доля дуету Альони і Станіслава, якби не важка травма, отримана Морозовим невдовзі після Олімпіади.
Савченко не стала очікувати, поки партнер відновиться і почала шукати нову пару. Чекати вона не схотіла ще й із огляду на хронічне безгрошів’я, в якому минули всі роки її кар’єри.
Спершу був варіант із росіянином Антоном Неменком. Хлопець хотів працювати з Альоною в парі і навіть був готовий переїздити до Києва. Однак фінансувати пару міністерство і профільна федерація відмовилися.
У час, коли Альону потрохи охоплював розпач, на допомогу прийшов журналіст Артур Вернер, який порадив 18-річну українку ще донедавна сильному парному фігуристові, а на той час молодому німецькому тренерові Інго Штоєру.
Інго зацікавився і знайшов для Савченко у своїй групі Робіна Шолкови – незадіяного екс-чемпіона Німеччини в парному катанні.
“Коли вперше побачила Робіна, мала побоювання, що ми не спрацюємося, – згадувала Альона. – Але сумніви розвіялися під час першого ж виходу на лід, коли Шолкови відразу почав робити викиди. Це означало, що ми знайшли одне одного”.
Вона не заперечувала, що колишня радянська школа фігурного катання – одна з найсильніших у світі, але при цьому відзначала, що у фігурному катанні почали з’являтися нові віяння, яких українські чи російські тренери не сприймають.
Штоєр у цьому контексті видавався своїй новій підопічній прогресивним. Крім того, Савченко не приховувала, що Інго був її кумиром як спортсмен
Коли спільні тренування почали давати результати, Альона прийняла німецьке громадянство, і вже у 2004-му новостворений дует виграв національну першість, а в 2006-му поїхав на Олімпіаду в Турин, де посів високе шосте місце.
Аскетизм
“Думаєте, в Німеччині я розкошую, чи спокусилася на великі гроші? – казала Альона у 2007-му, невдовзі після того, як вони з Робіном вперше виграли чемпіонат Європи. – Так, мені комфортно, але, приміром, квартиру в Хемніці орендую. На мій погляд, нерухомість у Німеччині купити просто нереально”.
Савченко відзначала, що державного фінансування пара не отримувала, навіть коли перемагала на турнірах калібру чемпіонатів Європи чи світу. Правда, ніколи не любила говорити – чому не отримувала. Річ у тім, що Штоєра звинувачували у зв’язках зі спецслужбою ГДР, “Штазі”.
Попервах Альона з Робіном заробляли на життя завдяки участі в льодових шоу. Також, враховуючи популярність Інго Штоєра в Німеччині, його група завжди мала надійних спонсорів.
“У Німеччині мене цікавлять не стільки заробітки, скільки можливість тренуватися в людських умовах, – зауважувала Савченко. – Заробити встигну”.
Слава
На згадуваному вже чемпіонаті Європи-2007 Савченко і Шолкови перемогли, не допустивши в короткій і довільній програмах жодної суттєвої помилки.
Їхнє катання, оригінальна хореографія виділялися і на тлі китайців, схильних концентруватися виключно на технічній складовій, і порівняно з росіянами, зверхніми до впертого небажання приймати щось нове. А саме ці дві школи тривалий час у світовому парному катанні домінували. Поступитися вони мусили, лише коли з’явилися Савченко і Шолкови.
Альона з Робіном виграли три поспіль чемпіонати Європи (з 2007 по 2009-й), двічі (у 2008-му і 2009-му) стали чемпіонами світу.
На Олімпіаду-2010 у Ванкувер німецький дует їхав у статусі беззаперечного фаворита. У короткій програмі пара продемонструвала прекрасний прокат і отримала за нього рекордну для себе суму балів – 75,96. Однак у довільних виступах помилка Шолкови при виконанні подвійного акселя коштувала надто дорого – лише бронза.
“Ми мали брати золото, а все інше не мало значення, – не приховував свого невдоволення Штоєр. – Я дуже сердитий”.
Інго Штоєр зазначав, що лідером у парі є Альона і ця деталь формує характер пари. За словами тренера, Савченко завжди залишалася максимально сконцентрованою на досягненні результату і ці її прагнення тягнули за собою все оточення.
У наступний міжолімпійський цикл Савченко з Шолкови знову були непереможними, здобувши ще два титули чемпіонів світу і золото європейської першості-2011.
Розійшлися
Але на Олімпіаді в Сочі ванкуверська історія повторилася. У довільній програмі Савченко і Шолкови помилялися надто багато, допустили два падіння і, в принципі, мали би подякувати суддям і суперникам, що цей виступ закінчився бронзовою медаллю. Лише бронзовою. Тепер ця нагорода не надто радувала.
Лебединою піснею зіркової пари став чемпіонат світу в японській Сайтамі. Там Савченко і Шолкови виступали з олімпійською програмою. І виконали її так натхненно, так якісно, що думка про розпад дуету навіювала смуток. Однак 34-річний Шолкови вже все вирішив. Він одружувався і вирішив піти зі спорту.
Савченко це рішення партнера засмутило настільки, що вона припинила спілкуватися з Робіном. Особливо коли дізналася, що колишній партнер повернувся в спорт у статусі тренера. “Наше спілкування обмежується привітаннями під час змагань. Це все”, – каже фігуристка.
Французька історія
Після десяти яскравих років із Робіном Альона постала перед проблемою вибору нового партнера.
Спершу знову розглядала варіант із росіянином, але врешті домовитися з Олександром Енбертом не змогла. Мабуть, на щастя, бо у кар’єрі Савченко з’явився на п’ять років молодший за неї француз Бруно Массо.
“Ми якось зразу знайшли одне одного, – казала Савченко. – Найбільшою проблемою на початковому етапі співпраці стала тяганина з оформленням Бруно громадянства Німеччини”.
Щоб отримати дозвіл на зміну громадянства, німецькій стороні довелося сплатити за Бруно відступні у розмірі 30 тисяч євро.
“Дивилася на відео, як він катається, і “бачила” його зі мною в парі, – згадувала Альона. – Уявляла, що ми могли би зробити разом. Коли Бруно почав мене кидати на льоду, це був такий захват! І зараз відчуваю цей внутрішній трепет під час викиду. Буває, навіть кричу в повітрі, настільки захоплює дух”.
Разом із новим партнером у житті Савченко змінилося чимало. По-перше, нову пару тренував уже не Штоєр, з яким Альона не зійшлася в матеріальному аспекті співпраці, а Александр Кьоніг і Жан-Франсуа Баллестер.
По-друге, вона переїхала з Хемніца в Оберсдорф. По-третє, змінилися підходи до тренувань. Савченко говорила, що з Шолкови вони постійно кудись гналися, тренувалися дуже багато, можливо, іноді аж занадто.
Разом із Бруно праця стала більш зваженою. Крім того, Савченко зауважувала, що в тренуваннях зникла певна напруга, яка супроводжувала їхню роботу з Шолкови впродовж останніх трьох сезонів.
Нова ментальність
А ще влітку 2016 року Савченко вийшла заміж на 24-річного британського художника Ліама Росса. Весілля святкували у старовинному замку неподалік в Оберстдорфі.
Савченко і Массо показали, що здатні разом чогось досягти відразу, коли виграли перші спільні змагання – Tallinn Trophy. На чемпіонаті Європи-2016 українсько-французький німецький дует став другим, потім здобув бронзу світової першості в Бостоні.
У 2017-му європейський і світовий чемпіонати пара завершила другою. На відміну від міжолімпійських циклів у дуеті з Шолкови, перемог бракувало.
Мрія збулася
Вийшло навпаки. Перемогли Альона з Бруно в тих змаганнях, про які найбільше мріяли.
При цьому олімпійський турнір розпочався для них не надто вдало. Натхненний, емоційний прокат короткої програми, який публіка у Пхьончхані зустріла, мабуть, найбільш схвально поміж решти учасників, був зіпсований тим, що Бруно під час паралельного стрибка виконав “сальхов” у два оберти замість трьох.
Відставання від чинних чемпіонів світу, китайців Суй Веньцзин та Гань Цуна, було загрозливо великим – майже шість балів.
Проте Савченко і Массо довільну програму відкатали бездоганно. Настільки, що, можливо, спантеличили суперників, змусили їх нервувати.
Китайці, як і росіяни Євгенія Тарасова та Владімір Морозов, які після короткої програми теж ішли вище, наробили багато помилок і програли німецькому дуету цілком заслужено.
Після того, як судді оголосили оцінки останнім учасникам, Альона схилила голову на плече Массо і розплакалася.
До чемпіонів відразу підійшла Меґан Дуамель із партнером Еріком Редфордом, які здобули бронзу. Виглядало, що канадці раділи за Альону більше, ніж за себе.
Ні, Альона не збиралася приховувати сліз. Вона плакала від щастя постійно, навіть коли давала інтерв’ю пізно ввечері після нагородження. Вся та праця, ті обмеження, якими було сповнене життя Савченко, виявилися не марними.