Німецький журнал Der Spiegel та міжнародна журналістська організація Bellingcat опублікували те, що вони називають новими доказами причетності державних органів Росії до вбивства у Берліні етнічного чеченця з Грузії Зелімхана Хангошвілі.
Німецька поліція схопила підозрюваного вбивцю 23 серпня одразу після того, як він переодягнувся і викинув у річку Шпрее пістолет.
Підозрюваний визнав, що він громадянин Росії, і його у в’язниці відвідують працівники російського посольства.
“Соколов” має вигляд реальної особи в одній державній базі даних (податковому реєстрі), але при цьому повністю відсутній в іншій (у паспортній системі).
Bellingcat
Німецькі джерела повідомляють, що той росіянин відмовляється давати свідчення щодо вбивства у берлінському парку.
“Ми його маємо, але він нічого не каже, а Росія не допомагає, тому ми зав’язли у цій таємниці. Росія мала б бути зацікавлена допомогти, якщо вона не причетна”, – цитує американська газета The New York Times депутата німецького парламенту Патріка Сенсбурґа, який є членом комітету у справах розвідслужб.
Журналістське розслідування, в якому окрім Spiegel та Bellingcat також задіяні російський вебсайт Insider і лондонський “Центр досьє”, доходить висновку, що досі не може бути певності, ким насправді є заарештований у Берліні чоловік, який мав при собі паспорт на ім’я Вадима Соколова.
Натомість Spiegel з партнерами стверджують, що російський паспорт підозрюваного вбивці несправжній, а той факт, що офіційні органи Росії видали такий документ, вказує на причетність держави.
“У російській паспортній системі немає даних про документ на таку особу. Крім того у заяві на отримання шенгенської візи той чоловік надав фальшиву адресу. Його паспорт видало відділення російського Міністерства внутрішніх справ, яке у минулому видавало паспорти для агентів російської військової розвідки ГРУ”, – пише часопис Spiegel.
Журналісти – розслідувачі виявили, що згідно з даними у системі російської податкової служби Вадим Соколов отримав там ідентифікаційний номер у п’ятдесятирічному віці, а саме 23 липня 2019 року, і вже через шість днів подав до посольства Франції заяву на отримання візи.
З шенгенською візою Соколов швидко поїхав у Париж, а потім у Варшаву, звідки опинився у Берліні.
“Участь російських державних органів у створенні документів для неіснуючої особи “Вадима Андрійовича Соколова” набагато глибша і ширша, ніж вважали раніше. На основі цих додаткових даних неправдоподібними є припущення, що операція могла бути проведена без повної підтримки державного апарату”, – наполягає Bellingcat, наголошуючи, що “Соколов” виглядає як реальна особа в одній державній базі даних (податковому реєстрі), але при цьому повністю відсутній в іншій (у паспортній системі)”.
Журналісти кажуть, що адреси у Санкт-Петербурзі, яку Вадим Соколов вписав у заяву на візу, не існує.
Вони також перевірили адресу у місті Брянську, що була вказана у податкових документах підозрюваного, але виявили, що ніхто з людей, які там живуть, не знають Вадима Соколова.
“У той час як досі невідомо, ким насправді є “Соколов” і ми це далі розслідуємо, зараз наша інформація підтверджує, що затриманий убивця діяв за повної підтримки російської держави. Видача низки документів фіктивній особі, доказів існування якої не існує, і нещодавнє внесення даних у податковий реєстр, перед тим як та особа поїхала до Німеччини, була б неможливою без участі державних структур. Ще менш ймовірною є спроможність не пов’язаних з державними органами сил закрити дані про російський паспорт, що можуть робити випадках таємних операцій агентів спецслужб”, – завершує Bellingcat.
Убивця на велосипеді
Злочин стався близько опівдня у п’ятницю 23 серпня у парку Малий Тірґартен (Kleiner Tiergarten) у центрі Берліна поблизу головних урядових будівель – Рейхстагу та резиденції канцлера Німеччини.
Німецькі ЗМІ, цитуючи свідків та інші джерела, повідомляють, що нападник на велосипеді під’їхав до жертви ззаду і вистрілив з пістолета у спину, а потім пристрелив у голову.
Поліція швидко затримала підозрюваного після того, як той, згідно з розповідями, скинув перуку і викинув неподалік у річку пістолет з глушником і свій велосипед.
Згодом аквалангісти поліції виловили ті предмети з річки.
Убитий
Зелімхан Хангошвілі народився в Грузії в районі Панкіської ущелини, де мешкають етнічні чеченці.
Він воював у другій чеченській війні проти Росії у 2001 – 2005 роках і був соратником загиблого чеченського ватажка Аслана Масхадова.
На Хангошвілі 2015 року був вчинений замах у Тбілісі, внаслідок якого він був поранений, але вижив.
2016 року він через Україну прибув до Німеччини, де попросив притулку, стверджуючи, що рятується від неодноразових спроб його убити.
Німецька влада не надала йому офіційного притулку, але певний час поліція тримала Хангошвілі під особливою увагою як підозрюваного ісламіста.
У Берліні залишаються його дружина і четверо дітей.
Страти за кордоном
2006 року російський парламент схвалив закон, який дозволяє президентові Росії використовувати збройні сили і спецслужби за межами країни у для того, що критики називають позасудовими убивствами.
Російські представники стверджували, що такий закон потрібен для боротьби з тероризмом та екстремізмом і посилалися на дії таких країн як США та Ізраїль.
Кремль ніколи не визнавав, що користувався цим законом, але на російських агентів покладають відповідальність за низку замахів та убивств зокрема в Україні.
Від рук професійних убивць у різних країнах загинули чимало чеченців, зокрема 2009 року в Дубаї був застрелений Сулім Яндарбієв – суперник теперішнього чеченського керівника Рамзана Кадирова.
Велика Британія офіційно звинуватила ГРУ (Головне розвідувальне управління збройних сил Росії) в отруєнні Сергія Скрипаля та його доньки нервово-паралітичною речовиною 2018 року.
В результаті застосування смертельної речовини в містечку Солсбері в Англії були отруєні також кілька інших осіб і одна жінка померла.
Британці також покладають на Росію відповідальність за вбивство 2006 року у Лондоні колишнього працівника КГБ Олександра Литвиненка із застосуванням радіоактивної отрути.