Українські сліди київської княжни, внучки Ярослава Мудрого, поблизу Мюнхена

У малому старовинному баварському селі Пух над річкою Ампер в околиці Мюнхену біля Фірстенфельдбруку, приблизно 15 кілометрів від Дахав, у парафіяльній церковці знаходяться мощі Блаженної Едіґни. Вона — дочка київської княжни Анни Ярославни, яка була заміжня за французьким королем Гайнріхом І.

Nessuna descrizione della foto disponibile.

Княжна Едіґна народилася в 1055 році на французькому дворі, де провела своє дитинство. Вихована матір’ю в побожному дусі, в любові до ближнього і рідних традицій, склала обіти на побожне самітне, аскетичне життя. Щоб уникнути насильного для неї подружжя, яке призначив батько, вона покинула королівський двір і через німецькі землі, через Баварію, пустилася у мандрівку на Схід на батьківщину матері, в золотоверхий Київ, про який так багато наслухалася від неї.

На 19-му році життя 1074 року, мандруючи далекими дорогами, знайшла собі притулок біля старої липи на горбку при церкві в селі Пух. Протягом 35 років, 1074-1109 жила в тому селі і, як співмешканка села, була знана з побожного життя, своєї доброти і допомоги, і її любили місцеві люди. Вона жила серед людей і для людей, подібно, як чинили ченці в Києві.

Risultati immagini per Едінґа

Легенда про неї розповідає, що „недалеко села Пух, де помер німецький цісар Людвіґ, селянин, що їхав возом запряженим волами взяв на віз мандрівну дівчину. На возі був дзвінок і когут. Коли віз під’їхав до місцевої церкви, дзвінок задзвонив, а когут запіяв, вони зупинилися. Едіґна уважала, що це Божий знак для неї, і вона, знайшовши у старій липі біля церкви дупло, там якийсь час жила, а потім примістилася в маленькій хатині. Селяни приходили до неї зі своїми турботами, а Едіґна їм допомагала радою, лікувала від хворіб, також їхню худобу, вчила дітей писати й читати.“

Едінґа померла 26 лютого 1109 року, і похоронили її під престолом старої церкви. Місцева людність почитала Едінґу від віків, зберігаючи пам’ять і любов пустельниці, яка не тільки на протязі 35-ох років чинила добродійства для них, але й після смерти вислухувала їх молитви і чудом спасала. Інший переказ каже, що„після її смерти з липи, в дуплі якої вона жила, випливала свята олива, але коли купці старалися продавати цю оливу, виплив оливи переставав.

Коло 1600 року проголошено її Блаженною, опікункою проти крадежі, а мощі складено у вітринку, яка досі висить над присвяченим їй побічним вівтарем перебудованої ще тоді церкви.
Стеля і стіни цієї церкви прикрашені малюнками з життя Едіґни. Під хорами висить низка образів із різних століть, разом з новітніми часами, з подяками за поміч. У честь Блаженної Едінґи вдячні мешканці села Пух влаштовують щодесять років своєрідні ігри „Едіґни44, у яких відтворюють життя і діяльність Блаженної. Наступні ігри припадають на 1989 рік.

Українська громада відзначає свято Блаженної Едінґи на початку березня.

Календар «Світло« 1989р. стор 95-96